Книжки цього огляду – про війни різного формату і в різні часи, але об’єднує їх зазвичай дещо спільне. Насамперед – це досвід виживання, який формує жанр і будує сюжет, а вже потім – психологічна напруга і цікаві факти, які триматимуть вашу увагу до останньої сторінки.
Джесіка Гейґі. Мистецтво війни в ілюстраціях. – Х.: Фабула, 2019
З одного боку, це видання - безсмертний трактат і головна книга про політику і стратегію, актуальна протягом вже 2 тисяч років. У цій переплелися мудрість бронзового століття і візуальне мислення епохи інформації. З іншого боку, будучи оформлена ілюстраціями сучасної художниці – це безперечний бестселер, діаграми, графіки і схеми якого допомагають мільйонам людей краще розуміти різні ідеї і концепції. Це план дій на всі випадки життя! Таким чином, маємо два в одному - привабливу ілюстровану версія легендарної книги, доступну для всіх: студентів, бізнесменів, митців, стратегів і любителів теорії ігор, де кожен абзац — ніби окремий урок, а будь-який рядок – допомога в унаочненні власного досвіду. «Поради Сунь-цзи можна використовувати для розв’язування будь-яких конфліктів — пише авторка ілюстрацій про цю книжку, - як глобальних, так і побутових. Вони допоможуть і десятирічному учневі, що мріє потрапити до шкільної ради, і полководцеві-тріумфатору. Адже йдеться не так про війну, як про розв’язування проблем і будь-яких суперечок. Війна — тільки метафора, зручне порівняння».
Стівен Гайтон. Соловей не дасть тобі заснути - К.: Нора-друк, 2019
Війна не відпускає героя цього захопливого роману протягом усього життя. Маючи бойовий досвід з Афганістану, він, американський вояк з грецьким корінням, навіть у мирному житті, прибувши на Кіпр для реабілітації, продовжує свій нерівний бій. Звісно, у мареннях, але для читача вони надто реалістичні. «На світанку рота виступила в долину, рухаючись дорогою, занадто вузькою для бронетранспортерів, бо по обидва боки». Звичні кошмари, кохання до турецької журналістки, яка так само зазнала у житті поневірянь – усе це контрастує, зблискує яскравими флешбеками і нарешті завершується трагічним інцидентом. В результаті наш герой змушений тікати до колись популярного греко-кіпрського курортного містечка, покинутого після турецького вторгнення у 1974 році. Там він приєднується до громади вигнанців, загубленої у руїнах, потонулих у заростях. Здавалося, тут він міг би нарешті знайти спокій і умиротворення, зцілившись і закінчивши власну війну з примарами минулого, але комусь явно не до смаку ця ідилія посеред руїн. Наслідки воєнного минулого даються взнаки навіть у цьому раю для вигнанців.
Гарольд Ґ. Мур, Джозеф Л. Ґелловей. Ми були солдатами… і молодими. – Л.: Астролябія, 2018
Цю книжку її автори присвятили тим воякам, які у не таких вже й далеких 1960-х сіли на «кораблі епохи» й подалися на війну, яка мало не згубила їх Америку – так само, як нищили В’єтнам. Їх було небагато – порівняно з величезною країною, більшість мешканців якої у ті часи навіть не знали, що коїться в решті світу. Насправді, як вважають автори, це не ще одна книга про про війну, а «історія про любов, яку ми розповідаємо своїми словами та вчинками». Поза тим, якщо битва на Соммі започаткувала еру танків, то битва у долині ріки Я-Дранґ випробувала вогнем теорію аеромобільних військ. Тож завдяки фаховим знанням і літературному хисту авторів - відповідно, генерала Гаролда Мура та журналіста Джозефа Ґелловея, учасників цієї битви - тактичні міркування, вплив політики на стратегію, особливості застосування озброєння та інші аспекти мілітарної справи набувають зрозумілих форм, складаючись у виразну картину не лише окремої битви, але й війни у В’єтнамі загалом.
Анна Шила. Жінка війни. – Х.: Фоліо, 2018
Ця книжка - перше в історії України видання, де сьогоднішня війна на Сході розглядається через історії жінок, які рятують людей. Будучи написана на основі інтерв’ю з 25 жінками — парамедиками, волонтерами, журналістами, військовослужбовцями, які вирушили на Схід боронити свою Вітчизну – збірка розповідає про долі героїнь, які допомагають вижити і перемогти. Зокрема про ту, якій казали, що «з таким діагнозом не живуть» і «безплідна на все життя», про яку кажуть, що «не здається, вірить у чудеса і перемагає - молода мама маленького янголятка», і з якої починається ця незвична історія жінок на війні. «Перші поранені. Перші загиблі. Добровольці не розуміли, що відбувалося навколо. Йшла справжня війна, про яку всі знали лише з книжок і художніх фільмів. Ситуація була незрозумілою, але смерть не чекала. Продовжувала зростати кількість поранених і загиблих, тому Яна прийшла до висновку, що потрібно приймати екстрені рішення щодо організації медичної допомоги пораненим бійцям».
Георгий Почепцов. Виртуальные войны. Фейки. – Х: Фолио, 2019
Автор цієї книжки, розповідаючи, здавалося б, про цілком мирні речі, нагадує про те, як саме вони закликають до війни. З одного боку, це цілком віртуальні речі на зразок того ж «Гаррі Поттера», якого ми читаємо цілком добровільно, а з другого – релігію та ідеологію, які ще донедавна були обов’язкові для кожного. «Сегодня потребление в виртуальном пространстве формируется в основном на добровольной основе, однако те или иные виртуальные продукты, приходящие извне, могут конфликтовать с национальной виртуальной системой», - застерігають нас. Але чи робиться щось для того, щоб застерегти від небезпеки віртуальної «пастки»? Автор наводить приклади такої боротьби. «При трансляции футбольного матча «размазали» сосцы волчицы на эмблеме футбольного клуба «Рома». При посещении иранским президентом римского музея обнаженные античные статуи прикрыли коробками. Трансляция вручения Оскара заставила прикрыть обнаженные плечи актрисы Ш. Терон. Такое столкновение двух виртуальностей можно увидеть и в российском примере, когда архимандрит спел в храме «Мурку», за что был отправлен из Московской епархии в Тирасполь».
