Про енергетичну незалежність України та перемогу в газовій "війні" з Росією - у новому відеоблозі експерта з питань енергетики Михайла Гончара на ONLINE.UA
Про газові страсті, які розгораються влітку. Не взимку – влітку. Таке може бути, оскільки відомо, що готувати сани на зиму потрібно з літа. Саме тому «Нафтогаз України», виходячи з положень чинного контракту 2009 року, написав черговий, я підкреслюю – черговий лист, традиційний лист, який робиться, по суті, щоквартально, «Газпрому». Але не з уклінним проханням відновити постачання газу в Україну, як це подається, перш за все, російськими ЗМІ, а також ретранслюється в ряді українських засобів масової інформації, а просто з пропозицією щодо умов постачання газу в Україну, щодо того, щоб вони були конкурентоздатними. І, якщо вони будуть конкурентоздатними на тлі європейських газових постачань, може бути відновлення газового співробітництва цього року. Бо, як відомо, починаючи з листопада минулого року, Україна не імпортувала ні кубометра російського газу. І це само по собі є досягненням. Ми пройшли зимовий період вперше без жодного кубометра газпромівського газу.
Себто, луснув абсолютно міф російської пропаганди про те, що без російського газу Україна ну просто не виживе і взагалі зникне як така.
Тому, звісно, багато хто, базуючись на пропагандистських посилах російських ЗМІ, відчув, що пахне якоюсь газовою капітуляцією чи зрадою. Насправді, це не так. Ми й надалі можемо обходитись без російського газу, бо практично, як я вже сказав, півроку ми спокійно без цього проходимо: і опалювальний період, і зараз.
Секрет простий: ми скоротили серйозно обсяги споживання газу. Звісна справа, що не варто цим сильно пишатись, тому що це наслідок падіння промислового виробництва, наслідок російської агресії. Але, тим не менше, це був доволі розумний підхід, пов'язаний з тим, щоб у період агресії Росії мінімізувати залежність від неї та використати максимально інші можливості. І ці інші можливості були створені спільно з нашими європейськими партнерами, передусім зі Словацькою Республікою, з території якої ми й отримуємо основний газовий потік, альтернативний російському.
В принципі, створені технічні потужності по реверсним постачанням дозволяють нам спокійно обходитись без російського газу. Звісно, таке досягнення, з одного боку, викликає позитивну реакцію наших європейських сусідів, які традиційно закидали нам надмірну газову залежність і енергетичну в цілому від Росії. Але, з іншого боку, вони тепер починають турбуватися щодо стабільності транзиту російського газу через Україну до Європи, знову ж таки, під впливом російської пропаганди, тому що та продовжує закидати тези про ненадійність України як транзитної ланки. І тому, мовляв, раз Україна відмовляється від імпорту російського газу, то хто знає, що вона захоче зробити в майбутньому. А може, вона захоче відмовитись від транзиту російського газу? Тоді, мовляв, як ви, європейці, будете виживати?
Росіяни тут же пропонують вихід із ситуації: давайте збудуємо газопровід «Північний потік-2», який вони так наполегливо лобіюють, і небезуспішно. І тому в цьому контексті крок «Нафтогазу», пов'язаний із пропозицією «Газпрому» надати пропозиції щодо можливих постачань газу в Україну, виглядає як спроба також заспокоїти європейців – щоб вони не наробили дурниць під впливом російської пропаганди.
Звісно, постає і моральний аспект. Ми чудово розуміємо, що кожний долар, заплачений за російський газ, потім стріляє в громадян України на сході. І тому потрібна мінімізація можливого імпорту.
Як я вже відзначив, ми можемо максимізувати постачання по реверсу. Але наші європейські «гібридні друзі» теж повинні відчувати себе в тонусі, щоб вони відчували конкуренцію. Але чи буде газпромівська пропозиція конкурентною – тут питання дуже серйозне. Чесно кажучи – не впевнений, оскільки, якщо поглянути на переговори, які тривають уже тижнями, Росії, «Газпрому», з Білоруссю, то там жодної перспективи не видно. І вчора черговий раунд переговорів закінчився нічим. При всьому тому, що Білорусь і так отримує газ за так званою пільговою ціною.
Тому, якщо «Газпром» не проявляє схильності піти назустріч своєму стратегічному партнеру і союзнику, Білорусі, то навряд чи він проявить схильність іти назустріч Україні, особливо за нинішніх обставин.
Але я не виключаю обставин, за яких хтось захоче в Москві, в Кремлі зробити солодку цукерку тим, хто в Києві, і запропонує якусь солодку ціну. Тому я думаю, що найближчим часом ми побачимо розвиток подій, і літні газові пристрасті ще матимуть місце протягом і цього місяця, і наступного.
А наступний, третій, квартал є дуже сприятливим для підготовки до зими. По всьому періоду 2016 року третій квартал дає найнижчу ціну на газ. І, власне, ми цим скористаємось – і з європейського ринку, і, якщо «Газпром» буде податливий і діятиме як бізнес-структура, а не як зброя Кремля, то, можливо, за сприятливих цінових пропозицій «Газпрому», також буде певний імпорт і російського газу.
