Про зміну системи економіки як єдиний спосіб перемогти корупцію в Україні, - у відеоблозі Бориса Кушнірука на ONLINE.UA
Сьогодні мені хотілось би поговорити про боротьбу з корупцією і взагалі про те, чи справді корупція не зменшилась. Це доволі популярна, до речі, теза у багатьох людей: та що ви кажете, та що змінилось, та нічого не змінилось, та корупції може навіть більше стало, ніж за Януковича, Кучми чи за Ющенка.
Чи справді це так? Чи справді люди вірять, що корупції стало більше, або вона не зменшилася? Чи справді ми більше даємо хабарів зараз, ніж раніше? Чи справді не спрацювали ті кроки, які були зроблені по боротьбі з корупцією, по протидії корупції, пов’язані з відкриттям реєстрів, зі створенням системи ProZorro і державними закупівлями через електронну систему, відкриттям інформації про статки чиновників, скороченням різноманітних регулюючих процедур, які справді реально скорочуються?
Читайте також: Три речі, які принесуть Україні серйозні гроші
Чи все це не зменшує корупції? Я переконаний, що зменшує. Тоді виникає питання – чому в людей таке ставлення, що корупції стало більше.
Насправді, питання полягає в тому, що це не корупції стало більше. Корупції стало менше. Просто сама по собі боротьба з корупцією не призводить до того, що із сьогодні на завтра ситуація покращиться.
Це довгостроковий вимір. Якщо економіка країни діє в корупційній парадигмі, то вона не може змінитися за лічені тижні чи місяці і почати працювати ефективно. У нас головним драйвером зростання в нульові роки була ціна на сировинну продукцію. Потім певний час, з 2010 по 2012 роки, теж ціна на сировинну продукцію зростала, і теж було певне покращення економічної ситуації. А потім все падало.
Як тільки ціна на сировину знижувалась – відразу виникали проблеми в українській економіці. Отже, в умовах, коли вся парадигма економічного розвитку залежала фактично від сировинних галузей, тоді визначальним був саме цей фактор: яка ціна? Ціна висока – ситуація краща, ціна низька – ситуація погана. Так от, корупція призвела до того, що саме сировинні галузі фактично стали єдиними галузями, які визначають економічний розвиток країни. А для сировинної галузі корупційна складова дуже важлива, тому що отримувалися привілеї додаткові за рахунок держави.
Крім того, корупціонери ще й зацікавлені, щоби витрати на робочу силу не були високими. Бо у галузях із високим рівнем доданої вартості, як правило, витрати на робочу силу значні. Якщо ця робоча сила з високим рівнем заробітної плати, то розвиваються галузі, які пов’язані з внутрішнім попитом. А для сировинних галузей, навпаки – чим нижча заробітна плата, тим краще.
Тому саме корупція значною мірою визначала оту залежність України від сировинних галузей. І тільки коли ми змінимо парадигму, коли ми поступово, не за один-два, а за декілька років змінимо ситуацію, щоб не від рівня корупції визначалася ефективність ведення бізнесу, а вже від самого бізнесу залежало, в якій мірі він ефективно працює, і наскільки він прибутковий (і це не повинно так залежати від того, що відбувається з цінами на сировину), от тільки тоді у нас економічна ситуація в країні не буде залежати від зовнішніх ризиків цін на сировинні товари. І тоді економічна ситуація буде значно стабільнішою.
Отже, коли ми говоримо, що корупція не зменшилась – ні, переконаний, що вона дуже суттєво зменшилась. Просто ефект від тих кроків, які ми здійснюємо по протидії корупції, по її зменшенню, не може бути моментальним, він потребує часу.
І оцей час нам буде потрібен для того, щоб економіка змінилася, змінилася філософія цієї економіки. Щоби в цій економіці стало вигідно працювати не за рахунок корупційної складової, а за рахунок власної ініціативи, наукових розробок, рівня освіти тощо. Оце і є результат тієї боротьби з корупцією, якого ми маємо досягти за декілька років.
