Про головне значення співпраці України з МВФ - у відеоблозі економіста Бориса Кушнірука на ONLINE.UA
Українські уряд, експертне середовище, бізнес очікують, чи буде Міжнародний валютний фонд продовжувати кредитувати Україну. Бо останній транш ми отримали влітку 2015-го року. І після того були фактори, які змушували МВФ призупинити будь-яке кредитування України. Це було пов’язано з тим, що була невизначена доля Податкового кодексу і бюджету. Тому що були ризики, що буде прийнятий надто радикальний варіант Податкового кодексу, який призведе до суттєвого падіння доходів бюджету, принаймні у короткотерміновому вимірі, мається на увазі на 2016-й рік.
І це викликало занепокоєння і незгоду МВФ, він казав, що не готовий фінансувати дефіцит, який перевищує 3-3,5% від ВВП. Після цього була ситуація з урядом, який підвис, і визначалася доля наступного уряду.
Таким чином, ці фактори обумовлювали те, що МВФ не наважувався давати наступні транші. Тому що, якщо буде новий уряд, йому було потрібно зрозуміти, чи готовий цей новий уряд дотримуватися домовленостей, який може бути перегляд вимог фонду, причому обопільно. Можливо, Україна хотіла би щось змінити, десь на чомусь хотів би наполягати МВФ.
На сьогоднішній момент можна сказати, що, хоча певні зауваження і питання з боку МВФ до уряду є, і до діяльності Національного банку, але в цілому, я думаю, що немає жодних підстав для того, щоби МВФ відмовився б надалі кредитувати Україну. Україна дотримується показників бюджетних. Україна дотримується політики з точки зору дотримання реформ. Україна провела доволі важливий, хоча і непопулярний крок переходу зразу до цін на газ на ринкових умовах. хоча були зроблені й певні спроби пом’якшити ситуацію, наприклад, для теплокомуненерго – для них ціна на газ виявилась нижчою, ніж для інших товаровиробників. Але в цілому МВФ задоволений має бути тим, що було зроблено. Враховуючи це, я не очікую будь-яких серйозних зауважень з їх боку.
Часто-густо питають, чи потрібно нам співробітництво з МВФ. Потрібно розуміти, що, крім кредитів МВФ, Україна ще розраховує на фінансову підтримку Сполучених Штатів, підтримку Світового Банку, підтримку Євросоюзу, підтримку інших міжнародних партнерів. І от всі вони дивляться на МВФ як на такого собі фронтмена в спілкуванні з Україною. І якщо Україна буде мати проблеми в співпраці з МВФ, це означає, що всі інші потенційні донори України не захочуть кредитувати. Таким чином, питання не просто в тих траншах МВФ, а питання в усьому пакеті допомоги, яку Україні надають західні партнери.
Враховуючи це, ми не можемо собі дозволити просто припинити співпрацю з МВФ. Інша справа, що я - прихильник дискусії з МВФ, в тому числі дискусії на професійному рівні. І тут у мене є претензії до уряду і Національного банку.
Тому що на сьогоднішній момент прогнози, що Україна буде мати лише 1% зростання в 2016-му році та 2,3% в 2017-му році – вони не викликають позитивних емоцій, бо після такого глибокого падіння, яке ми мали внаслідок кризи, починаючи з кінця 2012-го року, 2013-2014-2015 років, ми втратили до 20% ВВП. І зрозуміло, що за таких обставин зростання на 1-1,5% - це фактично стан депресії. Має бути та модель економічного зростання, яка дозволить значно прискорити темпи відновлення економіки. А питання полягає в тому, чи відповідає та програма МВФ, на яку Україна погодилась, цьому виклику, цьому завданню – збільшити зростання економіки в значно більших розмірах, ніж це заплановано.
З цієї точки зору є потреба в дискусії, але, в першу чергу, відповідь на ці питання має дати собі уряд. Якщо уряд не розуміє, яким чином йому забезпечити це значно більше зростання, то зрозуміло, що МВФ не буде цим займатися. Це питання є відповідальності українського уряду. З цим є проблеми, і про це потрібно говорити.
