Про світову економічну кризу, те, як вижити в її умовах, і чому путінська Росія не переживе глобальних проблем, - у відеоблозі Бориса Кушнірука на ONLINE.UA
Сьогодні мені хотілось би поговорити про глобальну економічну кризу та її наслідки для світу. Всі ми спостерігаємо зростання радикалізму - як правого, так і лівого - по всьому світу. І якщо ми бачимо зростання популярності праворадикальних і ліворадикальних партій в Європі, Сполучених Штатах (доволі показово, що різко зросла популярність таких персон, як Трамп чи Сандерс), то потрібно розуміти, звідки вони з'явилися.
Ми знаходимося в умовах глобальної економічної кризи. І саме вона обумовлює популярність право- і ліворадикальних ідей. Причому, якщо праворадикали намагаються пропагувати ідею, що держава має зосередитися на собі, зупинити потік мігрантів, не пускати нікого, захищати внутрішній ринок, то ліворадикали звинувачують в усьому великий капітал, який не тримається в країні, виводить гроші, створює потужності в інших країнах світу і не сплачує податки, а тому потрібно їх змусити більше платити податків і захищати бідних.
Ці дві тенденції, на мій погляд, відображають те, що зараз відбувається в світі, а саме – ситуацію, коли рівень продуктивних сил зріс до таких показників, що вже не можна утримати в межах кордонів однієї держави ані товари, ані послуги, ані капітал, ані потоки людей.
І тому навіть заклики зупинити міграцію певною мірою відображають наївність і неусвідомлення того, що зараз зупинити ці процеси, цю неймовірну рухливість і капіталів, і товарів, і послуг, і людей вже неможливо в межах кордону.
Будь-які спроби обмежити їх лише призведуть до того, що люди чи капітал почнуть бігти з країни. Людина, насправді, значно менше залежить від окремої держави, ніж це було раніше. Вона може, сидячи десь на узбережжі океану, займатися бізнесом в будь-якій точці світу, за великим рахунком, не особливо навіть звертаючи увагу на державу і не сплачуючи податки.
В цій ситуації (внаслідок зростання продуктивності сил) суттєво знизилися ціни на сировинні товари, так звані commodities. І це стосується всіх сировинних товарів, це не тільки нафта, це і метали, і аграрна продукція, будь-яка інша сировинна продукція. Більше того, в Сполучених Штатах під commodities почали розуміти навіть мобільні телефони та просту комп’ютерну техніку, яку вже виробляють десятками мільйонів штук. Тобто, це вже перестав бути інтелектуальний, якийсь дуже складний продукт.
Так от, зараз цю всю продукцію можна виробляти в будь-якій точці світу і потім транспортувати в будь-яку точку світу. І коли країни намагаються зупинити цей процес, вони лише можуть погіршити свої перспективи для розвитку. Тому що, якщо ви тримаєте обмежені кордони і не пускаєте в свою країну робочу силу, то вам потрібно усвідомлювати, що в цьому випадку ви будете зіштовхуватись із проблемою того, що робоча сила у вас в країні буде надто дорога, а, значить, виробляти продукцію буде вигідно десь в іншій точці світу.
Я вже не кажу про те, що підвищення рівня розвитку науки призвело до постійного збільшення тривалості життя. Вчені абсолютно реально кажуть і про 100, і про 120 років життя людей. А це означає, що ми спостерігатимемо проблеми між працездатним населенням і тими, кого ми відносили раніше до людей пенсійного віку. Це співвідношення буде з кожним роком погіршуватись.
Отже, утримати все це в одних кордонах неможливо. Але, з іншого боку, й на рівні світовому ми не вміємо регулювати ці процеси, бо, фактично, потрібно мати і світовий уряд, який регулює якщо не всі процеси, то хоча б ключові, в першу чергу, ті, що стосуються безпеки. А, наприклад, як це зробити, якщо одна з найбільших країн світу, Росія - це фактично реальний посібник тероризму і одна з найбільших загроз у світі?
Очевидно, що ця глобальна криза буде спостерігатися десь до 2023-25-х років і суттєво змінить світ. В наслідках цього, скоріше за все, ми побачимо абсолютно нову геополітичну реальність з точки зору світового управління. І в цій реальності може змінитися все, а деяких країн, принаймні таких, як Росія, ми, скоріше за все, в цій реальності вже не побачимо.
Але зрозуміло, що ця криза може породити ще дуже й дуже багато трагедій. І кожній державі, якщо вона хоче втриматись і вижити, доведеться дуже серйозно зосереджуватися всередині себе з точки зору усвідомлення, що без того, щоб розвиватися значно швидше, ніж в середньому світ, без орієнтації на п'ятий-шостий технологічні уклади (комп'ютери, телекомунікації та нанотехнології, - ONLINE.UA), без цього мати можливості для утримання ситуації в межах країни і захистити її від хаосу, який ми будемо спостерігати, навряд чи вдасться.
