Про новини щодо Мінського процесу, вибори на окупованому Донбасі та вимоги бойовиків ДНР-ЛНР - у блозі Олександра Михельсона на ONLINE.UA
31 травня і 1 червня відбулися у столиці Білорусі Мінську чергові переговори контактної групи між Росією, ОБСЄ, Україною і так званими самозваними «республіками» ЛНР та ДНР.
Це було досить цікаво, я думаю. На жаль, я сам не був при цьому. Але уже з того, що так звані самозвані "республіки" закатали величезну істерику, можна зробити певні висновки. Я можу назвати кілька моментів, про які зараз ідеться, тому що це дуже важливо для України та її майбутнього.
Наприклад. Було заявлено лідерами так званої ДНР про те, що вони починають збирати підписи свого населення до Ради Безпеки ООН про те, що Україна не виконує свої обов’язки... Нібито не виконує свої обов’язки у рамках Мінських домовленостей. Абсолютно очевидно, про що йдеться. Йдеться про те, що ДНР і, так би мовити, "московські заплічники", говорять, що ми повинні визнати спочатку політичний статус цих всіх хлопців (ну, і, напевне, дівчат – не будемо тут припускатися якихось статевих перебільшень чи применшень) і провести вибори.
Вони хочуть вибори у себе в ДНР за законами ДНР, яких не існує, оскільки не існує ДНР як державного утворення. Під наглядом московських наглядачів, оскільки інших наглядачів там не буде – це те, на чому вони наполягають. Це дійсно факт, і це відомості з ходу переговорів. І вже після того вони скажуть, що ось це – повноважні представники українських громадян на тій території, яка зараз підконтрольна так званим ДНР і ЛНР.
Знаєте, це виглядає так, як зелене і тепле. Як це так ми мусимо визнати? Ми Україна, ми Київ, а можемо визнати отакі вибори? Звичайно, визнати ми їх не можемо ніяк, і, власне, саме тому ми їх не визнаємо не тільки в тому відношенні, що не готові до них, а й у тому, що не збираємось їх проводити.
Я говорив сьогодні (в четвер, 2 червня, - ONLINE.UA) зранку з одним із нових членів переговорної групи у Мінській контактній групі, з пані Ольгою Айвазовською, головою мережі «Опора». Вона мені сказала абсолютно чітко, що Україна наполягає (і тут немає варіантів взагалі) на тому, що вибори, якщо вони навіть будуть, і навіть на місцевому рівні (а це передбачаються місцеві вибори у так званих окремих районах, на окупованих територіях), то вони мають бути за наказом Центрвиборчкому України, під контролем Центрвиборчкому України, і рахувати буде Центрвиборчком України.
Крім того, я нещодавно робив інтерв’ю з віце-прем’єром тепер, а нещодавно міністром соціальної політики Павлом Розенком. Він навів мені дані, що 1 мільйон 780 тисяч осіб – це люди, які виїхали з Донецька (мається на увазі окупований Донбас, - ONLINE.UA), від того кращого прекрасного життя під «руськім міром», сюди, в Україну. Виникає питання – як ці люди будуть голосувати? Знов-таки, пані Айвазовська пояснила мені, що зараз українська сторона на переговорах у Мінську просуває дуже просту, елементарну навіть річ – нехай ці люди голосують дистанційно. Ось тут, скажімо, в Києві, я не пам’ятаю зараз на ходу, але щось під 400 тисяч мігрантів з Донбасу.
Нехай їм будуть створені дільниці для голосування, нехай вони голосують, нехай їхні голоси будуть враховані. В цьому немає нічого дивного, нового і чудернацького, тому що так само ж голосують громадяни і на закордонних дільницях під час виборів.
Проти всього цього категорично виступають так звані керівники так званих ДНР і ЛНР. Вони говорять, що ні, голосувати повинні тільки ті, хто проживає наразі там. Ну, це зараз десь два мільйони з чотирьох, які були до війни. Тобто, половина вже втекла, відсотків 40 у Росію, відсотків 60 – в Україну, не принципово. Вони стверджують, що нехай ці люди голосують там, і тільки ті, хто там живуть.
Я собі уявляю якого-небудь Гіві або Моторолу, якого-небудь польового командира, який приходить з автоматом і, під приводом охорони громадського порядку, як він це називає, говорить: «Ну, ти панімаєш, ти галасуй как нада, да?». Я не думаю, що це буде голосування, по-перше. По-друге, я не думаю, що це буде голосування, яке може бути визнане будь-якою країною світу.
Більше того, я зразу скажу, згадаєте мої слова, навіть у Росії це визнано не буде. Так само, як зараз Росія не визнала ці так звані республіки. Це ж валіза без ручки – це нікому не потрібно. Ідея тут дуже проста: Росія зараз намагається, через оцей спосіб голосування упхнути нам тих хлопців веселих, які вбивали наших людей, які самі собі поруйнували інфраструктуру. Росія зараз намагається нам увіпхнути всю цю компашку, щоб ми за них платили і годували, а вони ще й мали право вирішувати за нас, чи нам, грубо кажучи, йти в Європу, в торговельну асоціацію, я вже не кажу про НАТО і так далі.
Я думаю, що ці хлопці мають іти в значно більш іншому напрямку, щоб не висловитись нецензурно, я скажу так – хай вони йдуть в іншому напрямку, а не вказують, в якому напрямку йти нам.
Що стосується, власне, виборів, абсолютно очевидно, що, якщо за «нормандським форматом» вони мали відбутися до кінця 2015 року і не відбулися, тепер там розповідають, що вибори мають відбутись до середини 2016 року. Ось уже до середини скільки лишилось? Я думаю, ці вибори не відбудуться в цьому році.
Я думаю, що це дуже добре. І я вважаю, що люди, які 17 травня 2014 року бігали на референдум (про "відділення" ДНР-ЛНР, - ONLINE.UA), кричали, що ми ненавидимо Україну, що «нам не треба України», кричали, «ми нєнавідім хахлов», ми не хочемо бути у складі України, і жоден закон України тут не буде діяти (дослівна цитата із Алєксандра Захарченка – так званого лідера ДНР)... «Нікакіє закони України здєсь дєйствовать нє будут»...
Дуже добре. Ну, і хай не діють. Нехай хлопці вигрібаються самі. Я їм бажаю усього найкращого на цьому напрямку, напрямку самогубства. Недобре бажати людям самогубства, але вони самі обрали цей шлях.
