Про те, чого варто очікувати від прем’єра Гройсмана і його уряду - у відеоблозі Олександра Михельсона на ONLINE.UA
Доброго часу доби. Олександр Михельсон на ONLINE.UA із вами у той час, коли триває так звана прем’єріада, коаліціада, гройсманіада, за іменем нинішнього поки що спікера Верховної Ради, але, очевидно, майбутнього прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана.
Ще на моїй пам’яті, по-моєму, ніколи не було, або не так часто траплялося, щоб прем’єріада та коаліціада тривали паралельно, і, власне, щоб це був один і той самий процес. Насправді, такого не було ніколи. Зазвичай, у нас спочатку клепали коаліції, потім обирали-затверджували прем’єр-міністра, потім затверджували уряд, потім - програму, що, до речі, дуже характерно для української політичної традиції останніх 25 років. Тому що ми традиційно звикли спочатку формувати уряд, а потім писати під нього програму. Під «ми» я маю на увазі, звичайно, не мене і не вас, шановні глядачі, я маю на увазі наших політиків.
Але у випадку, який ми бачимо прямо зараз, ситуація є унікальною саме тим, що немає програми. Більше того, немає коаліції, а уряд уже клепають. Таке теж траплялось, але, правда, ненадовго і ні для чого. В цьому відношенні, дійсно, сьогоднішній, або сьогоднішній-вчорашній-позавчорашній-завтрашній-післязавтрашній випадок – він до певної міри випадковий. Тут є цікавими два моменти. По-перше, в принципі, всі критики Володимира Гройсмана, як кандидата на посаду прем’єр-міністра, говорять тільки одне – що це людина Порошенка. І практично ніхто не говорить, що Гройсман міг би бути поганим прем’єр-міністром. Цього не говорять недарма.
Ми бачили Гройсмана віце-прем’єром, першим віце-прем’єром, він готував реформу самоврядування, реформу місцевого адміністрування і так далі. І, насправді, проект був досить непоганий. Як воно реалізувалося, а якщо серйозніше говорити, воно поки що реалізувалося десь так 50 на 50, це вже інше питання. Проте підготовка і розробка ідеї – вони були непогані. Треба це визнати, це факт.
З іншого боку, виявилося, що Гройсман – це якась така незамінна права і ліва рука президента Порошенка, і цього Гройсмана перекидали з віце-прем’єра, першого віце-прем’єра на спікера, зі спікера тепер перекидають на голову уряду. Тобто, це якось говорить не те що про малу лаву запасних у президента. Це говорить про те, що у президента немає такої лави запасних, вона відсутня.
Виходить, що тепер Гройсман, відчувши, що він - незамінна особа, зрозумів, я б навіть сказав усвідомив себе як автономну політичну силу. Це природно і логічно, враховуючи все те, що я сказав перед цим, що ніяк Порошенко не міг обійтися без Гройсмана досі, куди ж він дінеться тепер? Я маю на увазі Порошенка.
І Гройсман, враховуючи ці всі (це, звичайно, суб’єктивна думка) чинники, почав висувати умови щодо того, що він в уряді хоче мати таких і таких, і таких людей на таких і таких, і таких посадах. Все це ви можете легко прочитати в інтернеті, я не буду повторюватись. Я хочу наголосити лише на одному: що насправді надійні люди – це питання контролю. Даруйте мені, якщо ти прем’єр-міністр і ти повинен якось там виконувати хоч якусь програму, чорт з ним, чи вона справжня, чи тільки для публіки, ти в кожному випадку повинен мати своїх надійних людей для виконання цієї програми.
А натомість президент, це теж абсолютно природно, хотів би привласнити всі можливі майбутні здобутки уряду, якщо він утвориться, собі. Отже, бійка за те, буде чи не буде міністром енергетики той-то, а міністром економіки той-то, а міністром фінансів той-то або та-то, це насправді не тільки залежить від жадоби президента, потенційного прем’єра та їхнього оточення. Не тільки.
Як не смішно, це ще й залежить від їхнього бажання якщо не увійти в історію, то, принаймні, утриматись на наступних виборах, які, очевидно, на нас очікують, ну, восени – це вже точно.
А відтак – що ми маємо? Ми маємо справу з гримасами демократії так званими. Ми маємо справу з тим, що люди хочуть утриматись на хвилі виборів, а саме сподобатись виборцям, протягом найближчих двох-трьох-чотирьох місяців. У свою чергу, що це означає? Це означає, що люди, які зараз увійдуть в уряд, не будуть робити ніяких реформ, бо реформи – по вас, любі українці, як і по мені, вдарять сильно. А таких реформ припускати, з точки зору можновладців, не потрібно і неможливо, бо це шкодить їхнім електоральним перспективам. Отже, вони будуть зацікавлені консервувати ситуацію, утримувати все як є, аби не було гірше. Це їм, звичайно, не допоможе. Але просто змиріться з тим, що це от такі гримаси демократії.
І від Гройсмана у ролі прем’єра, безумовно, не варто чекати ніяких реформ не тому, що він не є реформатором. А тому, що він призначається зараз президентом Порошенком на цю посаду не для проведення реформ, а для збереження і консервації тієї ситуації, що склалася. А ситуація склалася не те, щоб дуже добра.
Що з цього випливає? З цього випливає, що варіант уряду Гройсмана призначений для того ж, для чого призначалися в старовину діжки з олією на вітрильних судах. Такі діжки виливалися за борт, і олія, вкриваючи хвилі, на певний час вгамовувала шторм, завдяки цьому корабель міг зайти в гавань, наприклад. Але це можна було тільки при вході в гавань, і це не мало жодного сенсу у відкритому морі. Ми ж поки що у відкритому морі.
Тому, загалом, ця ситуація з урядом Гройсмана подібна до виливання діжок із олією на шторм у відкритому морі. Це вгамує шторм лише на секунду, але абсолютно не допоможе кораблю.
