Про скандал навколо призначення шеф-редактором "Радио Вести" Ірини Гаврилової - у відеоблозі Олександра Михельсона на ONLINE.UA
Сьогодні ми поговоримо про медіа-скандал, який не є приємним для мене, але є знаковим для медіа-спільноти – журналістів і тих, хто з ними співпрацює. Йдеться про Ірину Гаврилову, мою дуже давню знайому, ще з тих часів, коли вона була прес-секретарем лідера Соціалістичної партії Олександра Мороза (якщо ви взагалі пам’ятаєте ці часи). І от Ірина Гаврилова не стала (точніше стала, але була швидко звільнена) шеф-редактором «Радио Вести» через те, що спільнота піднялася проти її поглядів.
Погляди її політичні були нею неодноразово висловлені у соціальних мережах. Ці погляди полягають в тому, що українська влада - це хунта, українське суспільство - це фашисти, вся Україна перебуває в певному рабстві під страшним тиском ультранаціоналістичних бандерівських банд, які заодно хочуть завоювати так звані ДНР-ЛНР, проте ті героїчно опираються.
Про це Іра говорила і писала неодноразово, лайкала відповідні статуси. І коли стало відомо, що її призначають шеф-редактором «Радио Вести», я просто звернув на це увагу у відповідному статусі, а далі вже пішло…
Я не хочу сказати, що пішло від мене, але факт, що вже потім пішло і від народних депутатів, і від значно авторитетніших журналістів, ніж я, і від багатьох інших осіб. Зокрема, Борислав Береза (спасибі йому, до речі) зібрав у колекцію всі ті скріншоти, які я просто полінувався свого часу підібрати, і виклав їх всі разом. І, звичайно, слово народного депутата Берези було вагоме.
Як ми знаємо, співробітниками «Радио Вести» було написано заяву про те, що вони не бажали б, аби така людина була їх шеф-редактором, тому що це дискредитує «Радио Вести».
І як би не сміялися багато колег, що «Радио Вести» нікуди дискредитувати, я скажу, що це не так: було куди. І «Радио Вести» завжди було пристойним розмовним радіо, де були деякі політично, можливо, сумнівні програми, але загалом це була висока якість. І я усім нашим патріотам щиро бажав би такого ж рівня.
Бо я працював і на патріотичних радіопрограмах, і був гостем на «Радио Вести» - і те, і друге неодноразово. Я вам скажу, це був різний рівень, суто професійно.
Але все має свою межу. Якщо Іра Гаврилова мала стати шеф-редактором, це було неможливо і якось трішечки ірраціонально. Ну як в країні, яка воює, людина, яка схвалює війну проти цієї країни, стає шеф-редактором одного з популярних радіоканалів? Дуже добре, що цього не відбулось. Не знаю, наскільки в цьому є моя провина, або заслуга (я волію розглядати це як заслугу), але якщо вона є, то тільки в тому, що я написав про це перший. Серйозну роботу зробили інші. Але я вважаю, що не тільки зробив правильно, коли написав (бо в цьому немає ніякого, як деякі друзі Ірини говорять, «стукачества», адже я не відкрив якусь таємну інформацію, а тільки розголосив те, що вона сама писала у Facebook). Я вважаю, що це було зроблено вдало, і я всіляко підтримую і вітаю всіх, хто до цього приєднався, починаючи від народних депутатів і закінчуючи колегами-журналістами (або, може, навпаки, все-таки з колег журналістів усе починалось).
І слава Богу, що зараз без жодного державного тиску, без участі якої-небудь СБУ ми можемо довести, що якщо людина має право на думку про те, що правильно вбивати українців, то ми маємо право на думку про те, що ця людина не має права обіймати посади в мас-медіа.
Будь ласка, думка на думку. Наша думка перемогла, я цьому неймовірно радий. І, хоч все вийшло і випадково, але дуже непогано. Тим колегам, які розкрутили цю тему (цілком можливо, без моєї участі), респект, повага. І так тримати.
