Підйоми легко не даються. Але даються і потім дарують всі радощі швидкого спуску.
Всім тим, хто перейнявся скандалом з президентом федерації велоспорту, скажу: Башенка звільнили. Він ще микається, але то є дед енд, як кажуть.
Здавалось, цю систему зруйнувати неможливо. Спортсмени тихо мовчали, бо від нього залежала їхня мізерна зарплата. Стара гвардія президії до останнього не знала, в який кошик класти яйця. Але з допомогою активістів, юристів і всієї спільноти, маятник перехилився в вірну сторону.
Цей апхіл теж непростий. В велоспорті, як і в будь-якому спорті України застарілі підходи, необізнаність тренерів в сучасних методиках, зашкарубла схема нарахування зарплат за титули і категорії, які здобуває спортсмен, а життя спортсмена викривлене в сторону очікування подачок від держави.
І я дуже сподіваюсь, що даунхіл зі зміною влади у федерації принесе максимум плодів. Коли діти будуть займатись цим спортом, бо їхні батьки ганяють в аматорських гонках, коли в суботу найкращим відпочинком буде виїхати з сім‘єю і друзями на об‘ємну покатушку, коли з юних спортсменів не будуть робити натестостерованих роботів, які в 20 років вже нічого не можуть, бо все вже видали в підлітковому віці, коли представники країни на міжнародних змаганнях матимуть якісну вищу освіту, вмітимуть грати в шахи, будуть ерудованими і здатними обходити суперників не лише ватами в ногах, а й хитрими тактиками, коли вони вестимуть інстаграми і заключатимуть круті контракти з всесвітніми спонсорами. Коли все йтиме правильно і, як каже мій тренер, помірно та поступово.
Велоспорт - це краса і естетика. Зовнішня і внутрішня. Тут не місце гнилим чиновникам на потоках, не місце гнилим думкам. Тут місце гарній велоформі, одягненій на світлих мислячих людях, подорожам якісними дорогами та віддаленими куточками нашої голови.
