Успіх на полі бою залежить не тільки від майстерності та влучності стрілка, а й від прицільних пристроїв, якими оснащені його гвинтівка чи автомат. Військовий Гід Онлайн розповідає, які види прицілів використовуються у сучасних арміях, чим вони відрізняються, які мають переваги та недоліки.
Історія виникнення снайперських прицілів
Перші спроби оснастити зброю снайперськими прицілами здійснювалися ще за часів Дикого Заходу у США у XIX столітті. Ідея полягала у тому, щоб нерухомо прикріпити до гвинтівки телескопічну трубу, замінивши нею стандартні прицільні пристрої. Для наведення на ціль використовувалось перехрестя з тонких металевих прутиків на одній з лінз телескопічної труби.
Спочатку снайперські приціли були громіздкими – їх довжина перевершувала довжину самої гвинтівки, а точність залишала бажати кращого. Ситуація змінилася під час Першої світової війни (1914-1918 рр), коли снайперські приціли були суттєво модернізовані та отримали широке розповсюдження в арміях усіх воюючих сторін. В результаті доопрацювання оптичний приціл став знімним, його вага та розміри зменшилися, а оптичні здібності покращилися за рахунок призматичних лінз.
Після Другої світової війни у 1949 році американський винахідних Фредерік Калес розробив оптичний приціл зі змінною кратністю збільшення, а у 1953 році на озброєння Армії США був прийнятий оптичний приціл з електронним підсвічуванням. З тих пір конструкція оптичних прицілів не зазнавала суттєвих змін.
Оптичні приціли
Оптичний приціл представляє собою оптичну трубу з декількома лінзами та прицільною сіткою. Зазвичай такі приціли мають кратність від 2х до 20х. Також в них реалізований механізм поправок – по горизонталі та по вертикалі. Поправки вносяться шляхом обертання двох відповідних гвинтиків.
Для того щоб зробити постріл за допомогою оптичного прицілу, достатньо поєднати перехрестя зі збільшеним зображенням цілі. Також деякі моделі прицілів оснащуються світлодіодною підсвіткою, що дозволяє вести прицільну стрільбу при поганому освітленні, наприклад, в сутінках.
Переваги оптичних прицілів:
можливість ремонту в польових умовах;
можливість використовувати при будь-яких погодних умовах та температурах;
висока точність на великих відстанях.
Оптичні приціли є доволі надійними, але вони можуть вийти з ладу від механічних ударів, тому вимагають певної обережності при використанні. Також через оптичний приціл вкрай важко вести вогонь на ближні відстані, особливо по рухомим цілям.
Відкриті приціли
Відкриті (механічні) приціли – це найпростіші прицільні пристосування, які використовуються в більшості видів стрілецького озброєння. Такі приціли складаються з цілика (прицільної планки з проріззю) та мушки. Для того щоб здійснити постріл, цілик, мушка та сама ціль мають бути на одній лінії.
Варто зазначити, що прицільна планка може бути відкидною або регульованою – для налаштування прицілу по відстані. Також останнім часом часто використовуються мушки з зеленою або червоною світлодіодною підсвіткою – для стрільби при поганому освітленні.
Переваги відкритих прицілів:
простота використання;
невибагливість до польових умов;
універсальність.
Головним недоліком відкритих прицілів можна назвати невисоку точність прицілювання, яка залежить від гостроти зору стрільця. Для того, щоб досягти високої влучності, стрільцю потрібно потратити багато часу на тренування.
Коліматорні приціли
Прицілювання через відкритий приціл вимагає поєднання трьох точок – цілика, мушки та мішені, а це займає деякий час. Щоб пришвидшити та спростити цей процес були створені коліматорні (голографічні) приціли. Замість прицільної планки та мушки в них встановлена напівпрозора лінза з яскравою світловою точкою, яка й слугує міткою.
Переваги коліматорних прицілів:
майже повна відсутність паралаксу – розташування прицільною мітки не змінюється при зміні положення зіниці ока;
можливість контролювати обстановку навколо себе завдяки широкому куту огляду;
не потрібно налаштовувати різкість.
По точності коліматорні приціли програють оптичним. При цьому вони не пристосовані для стрільби на великі відстані, тому такі приціли не підходять для снайперських гвинтівок. Натомість вони забезпечують високу швидкість прицілювання, що важливо в ближньому бою.
Тепловізійні приціли
Приціли з тепловізором призначені для стрільби в нічний час або при неможливості візуального спостереження цілі через погодні умови. Тепловізору не потрібні зовнішні джерела освітлення – його можна використовувати навіть в повній темряві. Приціл "бачить" теплову сигнатуру об'єкту, наприклад, людини чи тварини.
Вся справа у тому, що будь який об'єкт, чия температура відрізняється від температури навколишнього середовища, має інфрачервоне випромінювання. Це випромінювання й засікається чутливою напівпровідниковою матрицею. Сигнал від матриці обробляється електронікою і виводиться на рідкокристалічний екран, який бачить стрілок в окулярі.
Переваги тепловвізійних прицілів:
можливість засікати об'єкти, що випромінюють тепло, на великих відстанях;
точність майже такого ж рівня, як у оптичних прицілів;
цифровий зум та система стабілізації зображення;
можливість використання в темряві, під час снігу, в тумані, диму або під час пиловою бурі.
Коштують тепловізійні приціли набагато більше, ніж оптичні або механічні. Це пояснюється використанням дорогих цифрових матриць. Окрім цього, для роботи прицілу потрібне додаткове джерело живлення. Сам же пристрій чутливий до механічних та інших пошкоджень, тому потребує обережного поводження.
Лазерні цілевквказівники
Принцип роботи лазерного цілевказівника такий же, як у звичайної лазерної указки – світлова пляма наводиться на ціль, після чого здійснюється постріл. Саме прицілювання відбувається дуже швидко, що підвищує ефективність використання стрілецької зброї на ближніх дистанціях.
Цілевказівник кріпиться на корпусі зброї та вмикається натисканням кнопки, яка може розташовуватися у зручному для стрілка місці, наприклад, поблизу спускового гачка. Пристрій не можна назвати прицілом у прямому розумінні слова – це, радше, допоміжне пристосування, яке часто поєднується з коліматорними або оптичними прицілами.
Переваги лазерних цілевквказівників:
висока швидкість наведення зброї на ціль;
можливість підсвічувати мішень при поганому освітленні;
простота використання.
Лазерні цілевквказівники добре підходять для ближніх дистанцій, тоді як на великих відстанях їх точність втрачається. Не можна забувати й про те, що світлова пляма вказівника демаскує самого стрільця, а на яскравому сонці її погано помітно.
