Деякі люди усіма силами намагаються робити все ідеально. Недосконалий результат, на їхню думку, просто не має права на існування. За цим прагненням стоїть синдром відмінника, який спонукає завищувати планку очікування від самого себе, чим реально псує життя. Чи варто бути завжди найкращими? Гід Онлайн зібрав усю важливу інформацію, яку варто знати про синдром відмінника - дізнайтеся, як визначити в себе цю форму перфекціонізму та позбавитися від неї.
Що таке синдром відмінника?
Фото: envato.com
Синдром відмінника має психологічні корені та пов’язаний з внутрішніми установками людини. Як правило, він виникає ще у дитячому віці та з роками тільки посилюється. Синдром відмінника можна охарактеризувати, як нездорову залежність людини від схвалення оточуючих.
Іншими словами – це нав’язливе прагнення досягати успіху та похвали буквально у всьому, не припускаючись жодних помилок. Також цей синдром часто пов’язаний з надмірними амбіціями. Людина вважає, що має бути тільки так, і не інакше, не беручи до уваги ніяких зовнішніх факторів, що можуть вплинути на результат.
Як визначити синдром відмінника?
Фото: unsplash.com
Головна ознака синдрому відмінника – прагнення бути першим та кращим. Не важливо, в чому – у роботі, навчанні, бізнесі, стосунках, чи навіть у простому хобі. Людина з цим синдромом створює для себе якісь недосяжні ідеали та тратить усі зусилля на їх досягнення. Також для «відмінників» характерно ставити завищені вимоги до себе та до оточуючих, які повинні беззаперечно відповідати високим стандартам.
У синдрому відмінника є й інша «симптоматика»:
Залежність від чужої думки. «Відмінники» звикли чути похвалу у свої адресу, яка їх надихає та змушує ще більше впевнюватися у правильності своїх установок. Якщо ж вони чують критику, це може сильно похитнути їх самооцінку та призвести до справжнього розпачу.
Бажання досягти результати будь-якою ціною, навіть якщо вона непомірна. Щоб тримати високу марку, людина з синдромом відмінника ладна ночами зубрити матеріал перед екзаменами в університеті, або ж буде постійно засиджуватися до пізнього вечора у кабінеті, тільки б встигнути виконати всю роботу вчасно. Ще й ідеально при цьому.
Страх перед помилками. Помилки для людей з синдромом відмінника – це щось дійсно страшне та неприпустиме. Непідготовленість до відповіді на запитання начальника або дрібний прорахунок у звіті для них розцінюються як кінець світу. Аргументи, що всі люди помиляються і це не так страшно, як здається, звісно ж, не подіють.
А ще люди з даним синдромом цілком серйозно вважають, що все у нашому світі повинно бути ідеальним та правильним. При цьому вони постійно сумніваються у якості своїх та чужих результатів.
Звідки з'являється синдром відмінника?
Як і у будь-якої проблеми, що має психологічний характер, у синдрома відмінника є свої першопричини, здебільшого – родом з дитинства. Розвиток синдрому можуть спровокувати наступні фактори:
брак уваги, любові та турботи у дитячі роки та в підлітковому віці;
завищені вимоги з боку батьків, особливо стосовно навчання – «отримуй тільки п’ятірки, інакше станеш двірником»;
відсутність похвали та заохочень;
психологічний тиск та постійна критика;
покарання (в першу чергу, фізичні) за неуспішність.
Коли людина дорослішає та стає самостійною, страх перед покараннями нікуди не зникає. Навпаки, прагнення робити все ідеально тільки посилюється, адже з’являється почуття «обов’язку» перед рідними, друзями, колегами чи керівництвом – «а що скаже мій начальник, якщо я не впораюсь з роботою до назначеного часу?».
Чим відрізняється синдром відмінника від перфекціонізму?
Фото: envato.com
Не дивлячись на те що ці поняття суміжні та доволі схожі, мають вони й свої відмінності. Так, зокрема, перфекціоністи прагнуть до ідеалу заради самого ідеалу, а «відмінник» робить це лише заради схвалення.
Наприклад, перфекціоніст старається зробити ідеальний звіт до дедлайну аби, передусім, самому порадуватися відмінному результату, а от людина з синдромом відмінника хоче почути похвалу від колег та керівника.
Чим небезпечний синдром відмінника?
Головна проблема людей з синдромом відмінника полягає у тому, що вони постійно невдоволені результатами своєї роботи. В результаті вони стають невпевненими в собі, впадають в прокрастинацію та топчуться на місці там, де можна зробити все неідеально та просто рухатися далі.
Їм важко брати на себе відповідальність в тих питаннях, де вони не можуть гарантувати відмінний результат. З часом такий підхід сильно дається в знаки на нервовій системі, адже люди з синдром відмінника хочуть чути лише схвалення, а у разі найдрібніших помилок та почутої за це критики дуже сильно переживають.
Постійне нервування через невдачі, навіть надумані та незначні, призводить до хронічної втоми, недосипання, апатії та різних проблем зі здоров’ям. Також виникають складнощі у спілкуванні з оточуючими.
Як позбутися синдрому відмінника?
Фото: envato.com
Якщо ви слідуватиме наступним порадам, синдром відмінника можна поступово послабити – він буде менше заважати вашому життю та роботі.
Для цього потрібно:
Вести діалог з самим собою. Кожного разу, коли ви стараєтесь довести якусь справу до ідеального результату, задавайте собі питання – «а чи варті витрачені зусилля та час отриманого результату?»
Робити ставку на те, що головне не результат, а сам процес. Зробити всі справи у своєму житті ідеально не можливо в принципі, як би ви не старалися. Натомість постарайтеся закцентуватися на самому процесі та спробуйте отримувати задоволення від нього.
Не порівнювати себе з іншими. Кожна людина індивідуально підходить до вирішення своїх справ – для когось все повинно бути ідеально, а комусь «і так зійде». Тому таке порівняння дуже суб’єктивне. Краще порівнюйте себе з самим собою з минулого – наскільки ви розвилися за останній час, чому навчились, які методи почали використовувати, і т.д.
Більше працювати в команді. Людям з синдромом відмінника важко взаємодіяти з іншими, оскільки вони не можуть зупинитися самі на отриманому результаті, та не дають цього зробити іншим. Працюючи в команді, ви будете більше зосереджені на процесі, аніж на результаті.
Розвивати гнучкість. На життя не можна дивитися в чорно-білому кольорі – речі не можуть бути повністю правильними та повністю неправильними. Тим більше, що наше сприйняття речей носить суб’єктивний характер. Навчіться помічати «відтінки сірого».
Приділяти більше часу відпочинку. Якщо щось не вдається, можливо, слід на якийсь час все покинути та перепочити – подивитися фільм, зробити собі смачну вечерю, послухати музику, чи почитати книгу. Навіть якщо ви не вкладетеся в дедлайн, у вас буде можливість відволіктися, і, можливо, у вас з’являться свіжі ідеї.
