Рік тому у цей час ми були в Індії. Це був мій останній раз, далі новий рік, де всі ви шалено прощалися з 2019 роком і з надією дивилися в 2020. Я не прощалася і не дивилася, бо я в білому пальті. Потім зима, туди-сюди, локдаун, карантин, якесь борсання з надією втримати на плаву заклад, команду і себе. А тут і новий локдаун замайорів. Я давно не сміюсь.
Від безнадьоги вирішила переглянути свої фотографії із поїздки, розчулилася. У захваті від власних знімків і тодішніх пригод, згадала, що колись божилася вам про них написати. Штош.
Кольката, штат Західна Бенгалія. Колись місто називалося Калькутта, за британського царя Гороха. Індійці по можливості відмахуються від колоніального спадку. Ну, де можуть. Був Бомбей, став Мумбай. Мадрас перейменували в Ченнай, ну і Кольката. З наголосом на перший склад.
По-хорошому, ми мали встати о 4 ранку. Уже як вийшло і на місці були о 6. Кажуть, у таку пору там майже все розкуплено. Не знаю, не помітила. Квітковий ринок Mallick Ghat - місце з величезними кучугурами квітів: чорнобривці, жасмин, якісь невідомі, лотоси, в гірляндах, поштучно і на вагу. Краса - ух!
Тут скуповуються переважно для храмів - на прикрашання і на продаж в них, уже за дорожче, звісно. Працюють переважно дуже серйозні насуплені чоловіки, хоча я бачила кількох жінок, які в’язали зелень.
Окрім того, що о 6 ранку на твої сонні очі вивалюється оце квіткове буйство, тебе захоплює ще й аромат. Дуже дивний, приємний і водночас відштовхуючий. Досить різкий запах свіжих квітів змішується із запахом квітів далеко не свіжих, які давно згнили і вони тут, у тебе під ногами, у вигляді смердючої багнюки, яку ти черпаєш своїми відкритими сандалями.
За сморід цій місцині на тріпі ставлять двійки і трійки. Попереджають про кишенькових злодіїв, юрби людей і в кого клаустрофобія, то краще не треба.
Насправді, після першого разу уже вагатимешся приходити сюди вдруге. Хоча, кажуть, що увечері ще гарно, коли запалюють вогні в ятках.
Фото: facebook.com/nantoshchenko
