Храм Камакхья у місті Гувахаті, присвячений богині-матері
Категория
Блоги
Дата публикации

Храм Камакхья у місті Гувахаті, присвячений богині-матері

Ніна Антощенко
Ніна Антощенко

Місто Гувахаті вважається основними повітряними воротами у Північно-Східну Індію. Це столиця штату Ассам, велика і сучасна, із магазинами брендів, вільним продажем алкоголю.

Оскільки ми не мали наміру залишатися в Гувахаті і увечері на нас чекав нічний напівлежачий автобус в Джорхат, то відразу із аеропорту прям з рюкзаками ми рушили на оглядини найвизначнішої пам’ятки міста - храму Камакхья, присвяченій богині-матері. Так сухо напише вам Вікіпедія.

Я ж вам скажу, що це дуже непростий храм - місце паломництва силенної кількості людей, які усе своє життя мріяли дістатися сюди и принести пожертву. А все чому?

Значить, за легендою у бога Шиви була дружина Саті, яку він так любив, що не описати, але вона померла (тут можна не дуже сумувати, бо вона потім перенароджувалася і вони знову були разом і щасливі). І от Шива так затужив, що 12 років носив її тіло на руках і горював настільки, що в забутті почав танцювати свій фірмовий танець, а коли Шива його танцює, то це недобрий знак, бо всьому прийде капець. Ну, значить, вирішив бог Вішну покласти цьому край, поки не пізно, і своїм диском порубав тіло Шивової дружини на 51 шматок. І розсипалися вони по всій землі, і там, де щось від Саті впало, там і храм виріс.

Так от, оцей храм, він - найкрутіший з усіх, бо на його місці впало чи не найцінніше - йоні, вона ж - вагіна богині. Орган, з якого народжується вже живе, звідки дається енергія і отримується насолода.

Більш того, у підземній печері храму є і свята реліквія - круглий чорний камінь у вигляді вульви, із якої б’є джерельна вода. Так от, черга до каменю - кілометрова, причому люди стоять у такому типу коридорчику із металевої огорожі і він серпантином петляє по всій території комплексу. Вдосвіта стають в чергу і невідомо, коли потраплять, але стоять, добре, що за огорожу можна триматися. У тій черзі і мліють від спеки, і сваряться, і жінки, і чоловіки, і маленькі діти.

Хто в чергу не став, той на території храму може принести пожертву - кокоси, квіти чи тварину. Наприклад, козу. Їх тут багато ошивається.

Решта - все як у нас: горять свічки, паломники прикладаються до стін і зображень, служителі храму благословляють, віруючі зі знанням справи проводять якісь ритуали, жебраки просять грошей, дітки граються…

На цьому можна було б і закінчити, але от вам контрольний шот: раз на рік протягом 3 днів до реліквії не пускають, бо з каменю починає текти червона вода. У богині менструація.
І це прикольно, я вважаю!

Пс. У чергу ми не стали, фотопруфів каменю не буде і в інтернеті їх теж нема. Є інші, але не з цього храму. Наступного разу приїду удосвіта і вистою, щоб побачити на власні очі

Оставаясь на онлайне вы даете согласие на использование файлов cookies, которые помогают нам сделать ваше пребывание здесь более удобным.

Based on your browser and language settings, you might prefer the English version of our website. Would you like to switch?