З калейдоскопа подій у цих книжках складається гротескний, сумний і веселий образ нашої епохи. І хоч би в яких жанрах були створені їх сюжети – реалістичному чи фентезійному – картина виходить чесна і не завжди втішна.
Діна Рубіна. Бабин вітер. – Х.: Фабула, 2020
Героїня цього роману - проста жінка, яка виросла в радянському Києві в єврейській родині, стрибала з парашутом, кохала, переїхала з чистої випадковості до Америки і там залишилася. Після втрати так і не змогла оговтається і живе, заробляючи на життя косметологічними процедурами. У книзі чергуються і ніби протиставляються замальовки старого Києва і його тісних комуналок, колоритних базарчиків, з сучасним Нью-Йорком та його постійним поспіхом і метушнею і нескінченними клієнтами, які приходять в салон на епіляції, манікюр та інші процедури. Роман написаний у листах і невідомо, кому — автору чи читачеві — вони адресовані. Але саме завдяки незвичайній формі, авторка, яка має українське коріння, мешкаючи в Ізраїлі, отримала можливість висловитися щодо питань ґендерної рівності та сексуальності в цілому. Хоча вона й не ототожнює себе із головною героїнею. Тож, хоч як дивно, але з цієї гірлянди, за висловом героїні, «калік» виростає гротесковий, трагічний, нікчемний і високий образ сучасної любові.
Т. Амман. Песнь Нижних земель. - К.: Саммит-книга, 2020
У цьому незвичному романі-епосі дія відбувається у багатовіковій імперії, яка нині перебуває на грані занепаду. Хоч з її столичного життя про це й не скажеш, адже на перший погляд все ніби як завжди – працюють державні установи, видаються накази, непорушно стоять три стовпи, на яких тримається міць держави – Угода Білих Левів, залізна воля віщунів та зловісне ремесло алакілів – пожирачів богів. Але час невпинно рухається вперед, дія Угоди спотворює саму природу Нижніх земель, а давня змову загрожує віковим підвалинам Імперії. Крім того, далеко за горами відбуваються дивні події: представництва Імперії в одному з князівств, вперше за довгі роки, мовчать, а бригада імперських забудовників, яка прибула в це князівство, зникла без сліду. Чи втримається Імперія, яка все життя існувала за рахунок поглинання сусідніх земель, у новій для неї ситуації. Адже один з її віщунів бореться зі смертельним недугом, у столиці назріває зрада, а все на чому трималася влада – страх, покора, пригноблення – здається, готове от-от занепасти під тиском ще й інших, більш жахливих подій.
Ирина Лобусова. Дневник призрака. – Х.: Фолио, 2020
За сюжетом, погодившись не з власної волі співпрацювати з НКВД, героїня цього ретро-роману, Зінаїда Крестовська, чудово усвідомлює, що спокійного життя у неї більше не буде. Однак реальність виявляється страшніша за будь-які її припущення. Намагаючись зрозуміти походження старовинної книги, сторінка з якої випадково потрапляє їй в руки, Зіна з подивом виявляє, що за нею полює не тільки вона, але й НКВД. А ще не менш страшна організація ... Що ж такого важливого у цьому манускрипті? Чому при його пошуках гинуть люди? Ця таємниця не дає спокою Крестовській. Тим більше, коли у місті з’являється таємничий незнайомець. «Просьба отвезти его к одесскому побережью не выглядела странной. Странны были два армейских револьвера да охотничий нож. Этот арсенал моряк разглядел, когда мужчина входил в хлипкую единственную каюту, предназначенную для перевозки пассажиров. Он вошел на борт с одним саквояжем — и моряк подозревал, что в саквояже из оружейного арсенала может быть что-то еще».
Владислав Івченко, Юрій Камаєв. Стовп самодержавства. Тринадцять справ Івана Карповича Підіпригори. – К.: Темпора, 2020
У цьому детективному романі, дія в якому відбувається на початку ХХ століття, майбутній найкращий сищик імперії працює філером Київського охоронного відділення. Однак злочинці та бунтівники не знають кордонів міст і країн, тож служба підкидає йому небезпечні пригоди не тільки в київських закапелках, але й у Криму, Одесі, селах по всій країні та навіть у Петербурзі з Фінляндією. «Сворбнув я чаю і згадав про одну справу в Туркестані, після якої вже жодна київська спека мене б не злякала, - розповідають у романі. - Почалося все з того, що я сидів у Ташкенті на гауптвахті, на яку потрапив ні за цапову душу, Воно як було: перед тим я служив у патрулі, який по горах місцевих розбійників шукав. Патруль був створений із числа солдатів нашого ескадрону і козаків. Командував патрулем хорунжий Розмазанов, донський козак і вправний вояка. До нього патрулі сиділи на постах, хіба що вдень кудись могли виїхати, а вночі зачинялися і носа не являли, Розбійники цим користалися: нападали на подорожніх, грабували місцевих землевласників та прибулих поселенців. А щоб патрулі страх не втрачали, то стріляли час від часу по постах».
Олесь Ільченко. Місто з химерами. – К.: Комора, 2019
Цей роман присвячено розкриттю загадок життя відомого будівничого Владислава Городецького, у ньому читачі разом з героями твору також отримають можливість розкрити головну таємницю Києва. Загалом це символічне повернення в часі і занурення у життя Києва початку ХХ століття: погляд за лаштунки театру Соловцова, зустріч з Ларисою Косач у Музеї старожитностей, частування з гарячим шоколадом у кафе «Семадені», спостереження за будівництвом Миколаївського костелу і навіть політ аеропланом разом із Ігорем Сікорським. Що ж до згаданих таємниць і загадок, то протягом дійства можна дізнатися, що означає «зловісний трикутник»? Чому його було створено? Що знаходиться в центрі цього трикутника? Чому небезпека чатує над старим містом і чи справді вона вже в минулому? «За кілька секунд заюшений кров'ю молодий чоловік лежав долілиць на землі, - дізнаємося ми про цю дивну історію. - До робітника бігли товариші, Леонтьєв, майстер Петро з Городецьким... І без медиків було зрозуміло: юнак мертвий. Вусатий городовий голосно сюрчав у свисток, метушилися люди, роззяви-перехожі зібралися подивитися на тіло молодого будівельника, а Григорій, навпаки, злодійкувато озирнувся і швидким кроком пішов геть».
