Такий дивний цей грудень. Зазвичай це місяць, коли я роблю ревізію свого життя: будую плани на наступний рік та оцінюю рік минулий. Така проста практика, яка так довго дозволяла мені перетворюють хаос на систему та жити в гармонії з собою.
Чи буду я писати плани цьогоріч? Так.
Чи буду згадувати рік минулий? Звісно.
Тільки я обіцяю собі робити це так, щоб живити любов і надію, а не примножувати біль.
Не сумувати за втраченим життям. Не думати про те, як добре було колись. Не сварити себе за кожен невиконаний пункт з довжелезного списку цілей та справ. Не мірятися з кимось досягненнями або стражданнями.
Що натомість? Вчитимуся ще гостріше відчування життя, як найвищий дар. Не аванс, який треба відпрацювати, але мільйон можливостей, які можна використати на власний розсуд.
Ще глибше зазиратиму у своє серце і не відвертатимуся від шрамів. Цей рік приніс їх багато. Ось страх, ось тривога, ось розпач, ось нервова судома, автоматична реакція на гучні звуки. Я не хотіла цього, але все це тепер – моє, і я приймаю все це як частину власного досвіду.
І приймаючи власну вразливість та слабкість, вчуся бути сильнішою.
Я не буду стояти над собою, як вчителька над поганою ученицею, що не хоче робити вправи з математики.
Я буду дивитися на себе захоплено: як на жінку, яка навіть в екстремальних умовах змогла вижити, забезпечити побут родині, втримати бізнес та навіть знайти ресурс для підтримки інших.
Я не буду рахувати «недоотриманий прибуток», розтрощені заклади, зірвані плани.
Я з вдячністю буду роздивлятися навколо, оцінюючи можливості для кожного нового старту.
І я пропоную зробити це кожній. Знайти час і розповісти собі власну історію вголос. Подивитися на себе збоку і зрозуміти, скільки в вас сили. Вдивлятися у свою темряву так довго, доки в ній, немов на зоряному небі, не запалає зірка: світло надії. А вже потім, як буває зимової ночі – сотні зірок, великих мрій та маленьких імпульсів. Дбайливо фіксуйте їх всій, складайте в скриню: це матеріал, з якого будується майбутнє, яким чудовим або страшним не було минуле.
Цього грудня я знову буду згадувати рік і планувати наступний. Але це не буде схоже на річні фінансові звіти в компанії, це буде історія про досвід минулого, можливості теперішнього, мрії та надії майбутнього. І це безперечно буде історія про любов.
