Про те, як Володимир Путін знову обдурив мешканців Криму під час останнього візиту на півострів, - у відеоблозі Михайла Гончара на ONLINE.UA
Головний російський газокрад, він же Володимир Путін, відвідав вчергове Кримський півострів. І повідомив його мешканцям новину про те, що незабаром з'явиться газопровід з Кубані на Крим, і всі енергетичні питання будуть вирішені.
Пригадується, рік тому він говорив те саме, тільки з приводу введення в експлуатацію першої нитки - першого кабеля з чотирьох запланованих - енергетичного мосту, по якому електроенергія мала надійти з Росії на Кримський півострів. Нитка була введена в експлуатацію, і перша, і друга, і третя, і четверта згодом, але проблеми енергетичні Криму залишились.
Тепер виявляється, що для повного щастя не вистачає газопроводу. І от, газопровід буде. Питається: навіщо газопровід в Крим, коли, в принципі, того газу, який видобувається на чорноморському шельфі, для Криму цілком достатньо? І по газу півострів практично самодостатній. Інша справа, що це газ, вкрадений в України, з шельфових родовищ, які до Криму відношення практично не мають.
Можливо, Путін занепокоєний тим, що раніше чи пізніше ці родовища доведеться повертати, бо все ж вкрадене, тому вирішив заодно реалізувати не такий масштабний, звичайно, проект, як його "потоки" через Балтику чи Чорне море, це не "Північний потік", не "Південний потік", але такий собі невеличкий "Кримський потік".
На безриб’ї і рак - риба. Бо з "Південним потоком" не склалося, Єврокомісія заблокувала його, з "Північним потоком-2" труднощі, поляки практично торпедували його, Єврокомісія теж займає неоднозначну позицію, німецької підтримки не вистачає. Одним словом, не ладиться з "потоками" у Путіна.
Що таке потоки для Путіна? По суті, російські експерти колись, ще на початку десятих років, дали чітке визначення, що це так звані "відкатопроводи", що суть не в тому, скільки й коли газу буде прокачано через той чи інший потік. Суть в тому, скільки в процесі реалізації того чи іншого проекту зароблять підрядні та субпідрядні організації, використовуючи корпоративний бюджет "Газпрому". І ці підрядні і субпідрядні організації – це не прості такі собі відібрані за конкурсом компанії. Як правило, це друзі Путіна, наприклад, брати Ротенберги.
І зараз вони чудесним образом намалювалися в реалізації кримських проектів. Про масштаб відкатних апетитів може говорити лише одна цифра: на реалізацію проекту "Південний потік" по території Росії (який іменується Південним газовим коридором, бо треба ж збудувати трубопроводи для того, щоб з Ямалу перекидати газ на чорноморське узбережжя Росії) в 2015-му році було потрачено 234 мільярди рублів.
Але зверніть увагу: проект "Південний потік" був офіційно закритий Росією в 2014 році. Себто, ще цілий рік, протягом 2015-го року, гроші, згідно кошторису, витрачалися. За два попередніх роки реалізації "Південного потоку" по території Росії було витрачено 253 мільярди рублів. Себто, практично за 2015-й рік, коли проекту вже не було, потрачено майже стільки, скільки за два попередніх роки.
Тепер постає питання: куди ці півтрильйона рублів (або, якщо перерахувати на більш прийнятну для нас валюту, долари США, це практично близько 17 мільярдів доларів) списати? Ну і от, знайшли геніальний вихід – спишемо на "Кримський потік". Хоча він за своїм масштабом, звичайно, ну ніяк не тягне на мегапроект, на нього потратять якісь скромні 20 мільярдів рублів, це не півтрильйона. Але, тим не менше, оцими 20-ма мільярдами рублів і можна закрити колосальні півтрильйонні відкати російської газократії, яка буйним цвітом квітне не тільки на просторах від Ямалу до Чорного моря, а, перш за все, в Кремлі, який є осердям російської мега-корупції.
Таким чином, і брати Ротенберги зароблять, і Путіна, напевно що, не образять, і кримський лохотрон красиво розкрутять. Аякже, цар московський дбає про своїх підданих.
Що трапиться в результаті? По-перше, офіційно стверджується, що російський газ в обсязі до чотирьох мільярдів кубів буде надходити на Кримський півострів для того, щоби там він перетворювався на електроенергію через будівництво двох нових доволі потужних сучасних парогазових електростанцій поблизу Сімферополя та Севастополя. І, таким чином, всі проблеми енергетики Криму будуть вирішені. І навіть уже збудували відповідні фундаменти під майбутні енергоблоки цих теплоелектростанцій.
Одна незадача виходить: німецька компанія Siemens, яка мала бути постачальником найсучаснішого обладнання, зокрема, газотурбінних установок для цих енергоблоків, відмовилась від постачання їх на територію Криму, вона не бажає порушувати режим санкцій. Отже, знову: трубу збудують, а електростанцій нема.
Ну, звісно, буде в когось "геніальна" ідея замінити імпортне німецьке вітчизняним, які-небудь приуральські чи зауральські "мотори" візьмуться це зробити, звісно, зроблять, але, знову-таки, це буде нескоро, а для кремлівської верхівки буде ще один привід розпиляти певну суму грошей з бюджету.
Так і живуть: лохторат в Криму – очікуванням подачок від царька, а царьок московський – заробляючи і на корпоративному бюджеті "Газпрому", і на кримських вірнопідданих.
Одного прекрасного дня, швидше за все, це буде весняний день, після якоїсь з суворих зим, коли з Азовського моря в Чорне море через Керченську протоку потужний льодохід винесе всі ті кабелі, труби і мости, залишаться тільки кримські лохи і відкати в кишенях російських менеджерів "Газпрому", чиновників Кремля, ну і, звісно, тих, хто йому симпатизує в Росії і в Європі.
