Про те, чи має сенс ініціатива уряду щодо створення Фонду енергоефективності - у відеоблозі Бориса Кушнірука на ONLINE.UA
Днями уряд почав активно розповідати про те, що він досягне великих успіхів завдяки створенню Фонду енергоефективності, який, мовляв, має забезпечити фінансування заходів з енергозбереження, що, в свою чергу, призведе до значного покращення ситуації в цій сфері. Але я ставлюсь до ідеї створення цього Фонду доволі критично.
По-перше, давайте розберемося з такою ситуацією: якщо б, наприклад, командир доручив солдату копати лопатою траншею в 10 кілометрів, можна було би вважати цього командира дурнем. Очевидно, що не можна забезпечити цим інструментом риття котловану на 10 кілометрів. Точно така ж ситуація з Фондом енергоефективності.
Якщо, навіть за самими кращими оцінками урядовців, вони зможуть за декілька років акумулювати в цей Фонд десь до п’яти мільярдів доларів, то, знову ж таки, при презентації концепції цього Фонду урядовці називали цифру щонайменше 57 мільярдів доларів (тобто, скільки потрібно на заходи енергоефективності). При тому, що, на мій погляд, ця цифра доволі суттєво занижена, тому що лише на тепломодернізацію багатоквартирних будинків, за даними уряду, потрібно трильйон гривень. Тобто, це 50 мільярдів доларів лише на багатоквартирні будинки. Це без приватного сектору, який теж потребує тепломодернізації і підвищеної енергоефективності, це без тепломереж, це без модернізації станцій тощо.
Таким чином, сума коштів, які потрібні для здійснення масштабних засобів для енергозбереження в межах України, значно більша, ніж сам Фонд може акумулювати. Отже, якщо ви використовуєте інструмент, який просто фізично не може забезпечити ті завдання, які перед вами стоять, то, мабуть, в першу чергу, йдеться про те, що ви використовуєте не ту лопату для того, щоби вирішити це завдання.
Друга проблема полягає в тому,що, якщо уряд хоче створити такий Фонд і контролювати його використання, то це означає, що уряд хоче мати можливість витрачати кошти в ручному режимі. Хто може претендувати на кошти цього Фонду, які дозволи мають бути отримані, які умови мають бути виставлені, щоб можна було отримати доступ до цих коштів? Тобто, з'являється ситуація, коли «що б вони не робили, у них все автомат виходить». Так у наших чиновників: що б вони не створювали, все одно вони будують нову корупційну схему, нові корупційні інструменти, які не вирішують тих завдань, які стоять перед країною, але при цьому створюють можливості для чергового джерела розкрадання.
Отже, на мій погляд, потрібно чітко визначити - таким інструментом, який хоче запропонувати уряд, проблему не вирішити. Просто неможливо. Є й інші інструменти, і їх потрібно використовувати. В першу чергу, це стосується того, що потрібно просто забезпечити таку систему централізованого рефінансування з боку Національного банку, яка дозволила би банкам отримати доступ, цільові, дешеві кредити саме на заходи з енергозбереження.
Причому в цьому випадку отримувати ці кредити має в першу чергу населення. Чи то, якщо це багатоквартирні будинки – це об'єднання співвласників, ОСББ, чи житлово-будівельні кооперативи, ЖБК. Якщо це приватні помешкання, то це мають отримувати фізичні особи, які живуть в цих приватних будинках. І головне, що в цьому випадку потрібно - щоб ці кредити були максимально дешевими, не більше 2-3% річних, і максимально довгими, не менше 12-15 років. От тоді вони за рахунок того, що щомісячні платежі будуть маленькими, матимуть можливість їх обслуговувати і повертати.
В цьому випадку ми, фактично, задіємо інвестиції населення. Тому що, якщо вони вирішують проблему залучення коштів, необхідних на здійснення заходів з енергозбереження, потім, протягом багатьох років, вони з власних коштів (в тому числі тих, які отримають внаслідок енергозбереження і скорочення витрат на енергоносії), зможуть повертати ці кредити. І, таким чином, саме за рахунок такого інструменту можна буде забезпечити масове здійснення заходів з енергозбереження.
В той же час, інструмент, який запропонував уряд… Очевидно, що за рахунок цього інструменту в кращому випадку можна проводити енергозбереження бюджетних установ, які теж потребують тепломодернізації.
Але він не вирішує завдання для тих цілей, які стоять перед країною: тепломодернізація житлового господарства, тепломереж, енергомереж тощо.
