Про націоналізацію "ПриватБанку" та загрозу, якої потрібно уникнути українській економіці в майбутньому у зв'язку з цією подією, - у відеоблозі Бориса Кушнірука на ONLINE.UA
Сьогодні мені хотілось би поговорити про найбільш гучну тему цих днів – націоналізацію "ПриватБанку". Зрозуміло, що для багатьох це стало несподіванкою, особливо для пересічних громадян. Для тих, хто був у темі, розумів все, що відбувається, це не було несподіванкою.
"ПриватБанк" – це один із тих найбільш великих банків у країні, які є основою нашої олігархічної економіки. Вона почала формуватись ще на початку нульових років, коли нинішні олігархи формували свої основні капітали, коли все зростало, сировинні ринки зростали в світі. І це дозволяло за рахунок отих сировинних підприємств, які вони ще наприкінці 1990-х поставили під контроль, нарощувати олігархам свої активи в Україні.
І власні банки виконували дуже важливу функцію – вони були тими пилососами, які викачували з економіки і з населення ресурси, а потім їх вкладали у власний бізнес. І все здавалось навіть непогано – коли у тебе все зростає, то, в принципі, ти можеш навіть платити проценти по тих кредитах, які тобі видав твій же банк, зрозуміло, на найбільш вигідних умовах.
Ця ситуація зберігалася до 2008 року. Після того відбувся колапс 2008-го. Він значною мірою був пов'язаний з кризою в світовій економіці, додали свою руку наша пані Тимошенко, тоді прем’єр-міністр, і голова Національного банку Володимир Стельмах. І ця криза 2008-2009 років, коли в 2009 році ми втратили 16% ВВП, не могла не позначитись на стані банків.
Читайте також: В Україні можуть закрити ще 30-40 банків
Вже тоді вся банківська система стала по суті банкрутом. Оціночно, від 40 до 50 відсотків всіх активів були проблемними, тобто, їх потрібно було вийняти з капіталу. І це означало ні що інше, як банкрутство, визнання факту, що вся банківська система – банкрут.
Потім було певне пожвавлення 2010-2012 років, причому не через діяльність урядовців. Бо що було при Тимошенко, що було потім при Януковичі-Азарові, ситуація, в принципі, не мінялася. Це був такий олігархічний капіталізм з намаганням якомога більше пограбувати те, що можна ще вкрасти.
Але після того, як наприкінці 2012 року знову почали валитися сировинні ринки, ситуація в банківській системі (яка просто була зафіксована, де 40-50% було проблемних активів) знову почала погіршуватися. І вже події кінця 2013, 2014 року лише створили стан колапсу, коли стало очевидним, що в такому вигляді банківська система існувати просто не може.
Ми ще втратили на Донбасі та в Криму до 100 мільярдів гривень, і стало очевидно, що без масового закриття оцих всіх банків, які фактично займалися кептивним кредитуванням, (коли кредитують своїх власників) така система існувати довго не може.
Бо коли виникла загроза, що робити олігарху – чи збанкрутувати свій банк, чи позбутися всього бізнесу, який був створений, в тому числі, за рахунок висасування коштів з економіки? Зрозуміло, що вони з легкістю погоджувалися покласти банки. І у Національного банку, за великим рахунком, особливого вибору не було – в такому вигляді банки залишати в економіці було неможливо.
З "Приватом" все було гірше, тому що, завдячуючи дуже гарній технологічній платформі роботи з населенням дуже якісній, вони дуже якісно викачували кошти з населення. Але продовжували вкладати ці кошти у власний бізнес.
Завершилось вже тим, що коли Національний банк намагався хоч якось зупинити цей процес і заборонив збільшувати портфель депозитів, вони розробили таке собі ноу-хау: створили платформу, яка називалась People to people і передбачала, що фактично вони кошти вже брали не на банк, бо там встановлені обмеження, а на небанківські установи.
І люди, самі не усвідомлюючи, фактично позбавляли себе шансів потім отримати кошти з фонду гарантування вкладів. Тому, коли вже 80 тисяч осіб були задіяні у цій системі People to people, стало очевидно, що далі так гратися з "Приватом" не можна. Тому що зрозуміло, що Ігор Коломойський і його партнери не збиралися рекапіталізувати банк і повертати величезний портфель кептивних кредитів, який, як з'ясувалося, складає вже на сьогоднішній момент майже 150 мільярдів гривень - оця діра, про яку зараз говорять.
Читайте також: Націоналізація "ПриватБанку": Коломойський продовжить грати в "кішки-мишки" з Порошенком
Отже, питання полягає в тому, що етап існування нашого олігархічного капіталізму добіг кінця, правда, ховаючи під собою величезні ресурси країни, наші з вами, бо їх витягують з нашої з вами кишені. Це та війна, яка ведеться на Донбасі, вона була пов’язана саме з ослабленістю країни, яка відбувалась протягом багатьох років.
Тому питання не тільки в тому, що ми зараз націоналізовуємо "ПриватБанк". Питання полягає в тому, яким чином нам формувати економіку в цілому, не на олігархічній основі. З цим, на жаль, проблеми, бо уряд не дуже собі розуміє, як це робити.
І оце є найбільша, як на мене, небезпека, пов’язана з націоналізацією "ПриватБанку". Бо якщо навіть ці (представники влади, - ONLINE.UA) не будуть його надалі розкрадати, то наступники, ті, хто прийдуть після цієї влади, неминуче це робитимуть.
Тому для мене це найбільша небезпека для країни в цілому.
