Про наслідки блокади окупованого Донбасу для України, торгівлю з Росією та єдиний спосіб вистояти проти країни-агресора - у відеоблозі Бориса Кушнірука на ONLINE.UA
Сьогодні мені хотілось би обговорити найбільш гарячу тему цих тижнів – блокаду на Донбасі. Основний аргумент тих, хто виступає за блокаду, - ми не маємо права торгувати з окупантами.
Тут виникає питання: чому ви проти торгівлі з окупованими територіями, причому торгівлі з підприємствами, які обліковуються і сплачують податки в Україні, і при цьому ми готові займатися торговельними операціями з окупантом, країною-агресором?
Потрібно розуміти, що ми за деякими видами продукції залишаємося критично залежними від Росії. Наприклад, ядерне паливо - ми на сьогоднішній момент не зможемо за будь-яких умов відмовитись від його закупівлі. Тому що більше половини усієї електричної енергії в Україні виробляється саме на ядерних станціях.
Щоб перейти на ядерне паливо не російського походження, потрібна дуже складна технологічна робота, яка може зайняти роки. За період з 2008 року в нас лише три блоки переведено на ядерне паливо, яке використовує Westinghouse (американська електротехнічна і ядерна компанія Westinghouse Electric Company, - ONLINE.UA). Це не значить, що цього не потрібно робити, але треба розуміти, що це потребує значної кількості часу.
Крім торгівлі із закупівлею ядерного палива в окупанта, в агресора, ми надаємо послуги цьому агресору - наприклад, пов’язані з транспортуванням газу територією України. Здавалось би, логіка має бути – як же можна з ним торгувати, як можна надавати йому послуги?
Читайте також: Україна звільнить Донбас і Крим без гучних криків
Але, по-перше, якщо ми б відмовились від цього, то це зіграє на руку саме Росії. Це буде додатковий аргумент для неї, щоби будувати обхідні транспортні коридори. По-друге, ми втрачаємо значні кошти відмовою від такого транспортування.
І, по-третє, потрібно розуміти, що від газу, який постачається в Європу, залежать європейські споживачі. І якщо ми починаємо блокувати, тим самим будемо завдавати шкоди їм. А значить, ми замість друзів у Європі отримаємо тих, хто буде ставитись до України негативно. Вже не кажучи про те, що значна частина газу, який транспортується Росією в Європу, потім купується саме Україною. Україна, за рахунок логістичних замін, які роблять європейські компанії, потім отримує той самий російський газ.
Отже, насправді ми торгівлю з агресором змушені вести. Крім того, якщо ми говоримо, що блокуємо постачання вугілля з окупованих територій Донбасу, то маємо сказати, що повинна бути заміна.
Але до чого така заміна призведе? За вугілля, яке постачається з Донбасу, ми платимо гривнями. За газ чи за вугілля, яке ми закуповуємо через імпорт, нам доведеться розраховуватись твердою валютою. Тобто, ми завдаємо самі собі шкоду.
І тут ми підходимо до дуже важливого питання. Насправді, вся логіка того, з чим ми зіштовхуємося з 2014-го року, полягає в тому, що наше завдання - вистояти і виграти час.
Саме про таку логіку я колись казав щодо Мінських угод. Вони не є позитивними для України, але дозволили погасити найбільш пекучу частину конфлікту і виграти час. Ми цей час отримали і, сподіваюсь, матимемо можливість отримати ще. Потреба в часі полягає в тому, щоби отримати можливість для зміцнення економіки і наших Збройних сил.
Читайте також: Україна зможе повернути Донбас і Крим не зброєю: є один шлях
Вся логіка дій, які ми робимо, має базуватися саме на цьому. Все, що працює на те, щоби виграти час і зміцнити економіку – це плюс, все, що заважає цьому – це мінус. Блокада в цьому випадку – теж мінус.
І наостанок: висловлюється популярна думка - мовляв, якщо заблокувати торгівлю з окупованими територіями, то місцеве населення почне виступати проти окупантів. Давайте будемо реалістами. Головний агресор – це не населення Донбасу і навіть не колаборанти, які є на цій території. Головні особи знаходяться в Кремлі - в Москві.
Від місцевого населення дуже мало залежить у тому, щоб була зупинена агресія. Коли ми блокуємо постачання продукції з Донбасу, то створюємо проблему, пов’язану з тим, що люди там залишаються без роботи. Коли ці роботяги вугільних чи металургійних комбінатів залишаються без роботи, це означає, що ми самі допомагаємо агресору формувати запас "гарматного м'яса", яке потім буде воювати проти України.
На емоційному рівні я розумію, коли кажуть - "як же можна торгувати з агресором, як же можна торгувати з окупантом". Але на рівні логіки, на рівні усвідомлення стратегічних завдань, які стоять перед Україною... Щоби вистояти в протиборстві зі значно потужнішою і значно цинічнішою державою, логіка полягає в тому, щоби не гратися емоціями, а діяти дуже розсудливо, виграючи час для змін у країні.
