Про перешкоди для створення в Україні ринку землі, шляхи їх подолання та досвід, який може стати в нагоді, - у відеоблозі Бориса Кушнірука на ONLINE.UA
Одним із головних аргументів проти початку процедури купівлі-продажу землі є те, що у фермерів, мовляв, грошей не буде, щоб купити цю землю, і тому її скуплять всю олігархи.
Це не зовсім так, тому що є обмеження на продаж землі, яку може купити одна фізична особа. Крім того, купувати можуть лише фізичні особи і лише громадяни України.
З цієї точки зору, олігархи нічого не скуплять. Деякі з них мають на сьогоднішній день в управлінні сотні тисяч гектарів, їх не дуже цікавить купівля-продаж якихось 500 га. У них, якщо і є власна земля, то десь на Французький Рів'єрі чи у Швейцарії.
Але проблема справді існує. Як бути фермерам, які хотіли би купити землю? Вона їм потрібна для того, щоби займатися інвестуванням в неї, підвищити продуктивність праці і віддачу від цієї землі. В неї потрібно вкладати кошти, і зрозуміло, що вкладати можна лише в своє.
Все вирішується доволі відомим ще з ХІХ сторіччя способом. Можна навести досвід Російської Імперії, коли були засновані два земельних банки. Один із них опікувався видачею іпотечних кредитів селянам, інший - працював з дворянами.
Читайте також: Ринок праці України застряг в абсурді
Проблема вирішується дуже просто: має бути заснований державою Земельний банк, який буде давати кредити під 2-3% річних, причому на дуже довгий строк - від 13 до 20-25 років. У цьому випадку ті, хто справді хоче займатися обробкою землі, матимуть можливість це робити.
Є і обмеження, які можуть бути встановлені для того, щоби такі землі не використовувались для подальшого перепродажу чи передачі в оренду. Має бути обмеження, щоб землю, яка отримана в іпотечний кредит від Земельного банку, не можна було перепродати протягом 5-7 років і не можна було здавати в оренду. Тобто, лише для власного використання, для власної роботи на землі. Оце ті кроки, які дозволяють доволі легко вирішити проблему щодо ресурсів, щодо появи коштів для того, щоб таку землю купити.
Питання полягає в тому, за рахунок чого створювати цей Земельний банк, і яким чином фінансувати його діяльність. Ця проблема теж вирішується доволі легко.
Читайте також: Єдиний спосіб перемогти олігархів і підвищити зарплати українців
Для цього передбачається, що такі кошти виділяються цільовим рефінансуванням Національним банком України. В цьому випадку кількість рефінансування, яке може бути видане одночасно, може бути обмежено. Наприклад, в перший рік 25-30 мільярдів гривень може бути виділено на подібні цілі.
Є ще один фактор, який може виступати у вигляді обмеження - наприклад, перші 2-4 роки будуть продаватися лише ті землі, які в державній власності. Тобто, селяни, які мають землю, не будуть цього робити. Внаслідок продажу землі з аукціонів сформується більш-менш ринкова реальна ціна, за якою зможуть продавати свої земельні ділянки селяни.
На мій погляд, для того, щоб запустити ринок землі в Україні, все є. Для цього не потрібні ані зовнішнє фінансування, ані зовнішні дяді. Потрібні лише бажання, політична воля і професіоналізм, який, на жаль, у нас часто-густо є проблемою.
