Що заважає будівництву громадянського суспільства в Україні - у відеоблозі Бориса Кушнірука на ONLINE.UA
Нещодавно мені довелося брати участь у дискусії щодо громадянського суспільства. Виникло питання: чи є це громадянське суспільство в Україні, і чи можна вважати його частиною, наприклад, велику кількість наших так званих громадських організацій?
Я до цього маю трошки скептичне ставлення. Та й по-іншому ставлюся до самої проблематики, що стосується так званого громадянського суспільства.
Річ у тім, що громадянське суспільство – це суспільство людей, які самостійно приймають рішення брати участь у якихось заходах, причому не передбачають, що вони будуть щось із цього мати, якусь вигоду.
Тому зрозуміло, що це можуть робити лише люди, які достатньо забезпечені та незалежні. Якщо люди є жебраками, то розраховувати, що вони будуть брати участь у якихось громадських акціях і, взагалі, брати участь у громадському житті самостійно, без примусу і без грошей, навряд чи доводиться.
Та ж сама ситуація - щодо власності. Якщо люди не мають власності, якщо вони, наприклад, не можуть нормально опікуватись навіть власністю своїх багатоквартирних будинків чи не мають права вільно розпоряджатися своєю сільськогосподарською землею (а їм це забороняють робити), в цьому випадку розраховувати, що вони будуть проявляти громадянську активність, не доводиться.
І ті громадські організації, які є та часто-густо позиціонуються, як частина громадянського суспільства, ними, за великим рахунком, не є. Вони виконують якісь функції, їм це хтось оплачує (чи за рахунок грантів, чи якихось інших структур бізнесових чи політичних). І вони виконують інколи корисну роль, пов’язану з тими завданнями, які стоять в суспільстві, інколи деструктивну, інколи – просто використовують можливості для того, щоб заробляти, не дуже опікуючись суспільним благом і завданнями, що стоять перед громадянським суспільством.
Про що я? Про те, що в реальності громадянське суспільство – це процес. І зрозуміло, що ми знаходимося в дуже первинному стані цього процесу.
Чим більше у нас буде самодостатніх людей, які мають власність, відповідальні щодо неї, або можуть дати раду в своєму будинку, тим це реальніше. Без цього навряд чи можна навіть уявляти, щоб людина робила щось ефективне і корисне для суспільства.
Спочатку відповідальність виникає на нижчому рівні, на рівні того, в якому вигляді твій приватний будинок, твоє подвір’я. Або в якому вигляді твій багатоквартирний будинок, його подвір’я. Якщо воно все занедбане, розраховувати, що ти є відповідальним громадянином в суспільстві і готовий витрачати свій час і зусилля на якісь громадські цілі, особливо не доводиться.
Тому нам ще доведеться розбудовувати це громадянське суспільство. І одним із його елементів, безперечно, є відповідальність власників. Якщо її не буде, якщо не будуть зростати доходи населення, то можливості для розвитку громадянського суспільства теж не буде.
