Про надважливу проблему української науки - у блозі Бориса Кушнірука на ONLINE.UA
Мені б хотілось сьогодні поговорити про скандали, пов'язані з тим, що тих чи інших відомих осіб звинуватили в плагіаті. Взагалі, у нас жахлива ситуація: ми отримали цілу систему а-ля науковців, які реально безграмотні, причому безграмотні часто-густо в прямому сенсі цього слова, вони не можуть написати навіть грамотно заяву. Згадаємо одного одеського ректора чи нашого відомого "проффесора".
Проблема полягає в тому, що оця вся наша навала дисертацій і системи ВАКА, яка ці дисертації затверджує, повністю деградована й дискредитована. По-перше, подивимось, скільки було скандалів щодо звинувачень у плагіаті? Це жодного разу не призвело до того, що людина, яку було звинувачено в плагіаті, була позбавлена своїх дисертацій.
Більш того, я пригадую, коли колишнього голову Верховної Ради Володимира Литвина звинуватили, і небезпідставно звинуватили, в тому, що у нього було фактично видано за свою практично повністю передрану, вкрадену книжку іншого автора, закордонного, вже не пам’ятаю прізвища. І була показова реакція Литвина. Його не просто не позбавили наукових звань, ні. Він після того був обраний академіком Національної академії наук України.
Це настільки дискредитує всю цю систему науковців, які не поважають вже навіть своє середовище... Де цинічна вигода від того, що та чи інша особа купить цю дисертацію чи отримає посаду в Національній академії чи якихось галузевих академіях, виявляється важливіша, ніж те, що вся ця система стає дискредитованою.
Що з цим робити? Я свого часу вагався, чи є сенс захищати дисертацію, і одна із причин, чому я все ж таки вирішив цього не робити – це те, що, спостерігаючи в економічній сфері за тими всіма кандидатами і докторами наук, які відверто безграмотні, відверто не розуміються на економіці, я зрозумів, що це просто безглуздо: ти стаєш одним з них, з тих, хто, по великому рахунку, має лише корочку, не маючи в реальності економічних знань.
Так от, на мою думку, що б я зробив? По-перше, потрібно все ж таки врегульовувати питання щодо плагіату. На мій погляд (і це, можливо), потрібно вносити зміни до законодавства, які б доволі жорстко передбачали покарання за це. І обов’язкове позбавлення усіх наукових ступенів.
Це стосується і написання дисертацій, і написання статей чи книжок. Якщо виявлений факт плагіату, ця людина має бути просто - з точки зору суспільного значення - повністю "знищена". Тому що, якщо людина краде… Причому часто-густо навіть не вона краде, вона просто платить своїм помічникам, і ті пишуть за неї статтю чи якусь книжку. По факту, ця книжка виявляється нічим іншим, як відвертим плагіатом з інших книжок.
Тому в цьому випадку очевидно, що якщо людину впіймали на плагіаті, це має передбачати, що ця людина, по-перше, має бути позбавлена всіх звань, по-друге, в суспільній свідомості має бути розуміння, що ця людина нікчемна, що на цю людину не можна зважати і на жодну посаду цю людину не повинні обирати.
Можливо, ще раз кажу, потрібно ставити навіть питання про кримінальну відповідальність за факт плагіату. Незалежно, до речі, чи це плагіат українських авторів, чи це плагіат авторів інших країн. Але, якщо ми цього не зробимо, ми матимемо величезні проблеми, пов’язані з тим, що у нас просто немає людей, на яких ми можемо спертися з точки зору наукових знань.
Причому це стосується і економічної, і юридичної сфери, і математики, фізики, медицини тощо. В усіх сферах ситуація приблизно однакова, і про це відверто кажуть в приватних розмовах багато урядовців. А потім вони приходять в аудиторію, щось розповідають студентам, щось розповідають громадянам України, представляючи, що вони є науковцями, що у них є знання, хоча в реальності ми розумієм, що знань-то у них якраз і немає.
Тому, якщо ми не будемо мінятися в цьому плані і не будемо вживати максимально жорстких кроків, ми матимемо великі проблеми, знову ж таки, з точки зору довгострокових наслідків. Деградація всієї наукової думки стає просто українським мейнстрімом, причому вже багато років поспіль.
