Про три речі, які приведуть в Україну серйозні інвестиції та зроблять можливим розвиток економіки, - у відеоблозі Бориса Кушнірука на ONLINE.UA
Нещодавно я був на одному заході, на якому обговорювалися питання залучення інвестицій. Бо саме інвестиції мають стати головним драйвером зростання української економіки.
Ситуація стабілізувалась економічна, і для того, щоб не просто її зберегти, а забезпечити зростання української економіки, треба залучити інвестиції.
І тут питання лише в тому, чи розуміємо ми, яким чином цього досягти? На мою думку, проблема залучення інвестицій складається з трьох складових. По-перше, це внутрішнє середовище.
Зрозуміло, що якщо ми не проведемо кардинальну демонополізацію, приватизацію, реформу правоохоронної і судової систем, якщо ми не захистимо права інвесторів і кредиторів, якщо ми не зменшимо фіскальний тиск на економіку, якщо ми не створимо умови сприятливі для інвестицій в українську економіку, то в цьому випадку ніхто сюди не прийде.
Тому всі кроки, пов’язані зі створенням якісного внутрішнього середовища, є надзвичайно важливими. Зрозуміло, що це процес, цього не можна досягти в якусь конкретну дату, але, якщо буде накопичуватися сукупність позитивних тенденцій, які свідчитимуть, що українська система стає все більш сприятливою, то це буде, можливо, головним чинником для залучення інвестицій. Як внутрішніх, так і зовнішніх.
Читайте також: Підвищення зарплат в Україні: є одна велика проблема
Але, якщо ми говоримо про інвестиції, то потрібно зрозуміти, що вони можуть розвиватися в тих галузях, в яких можуть бути зацікавлені інвестори, особливо великі. Зрозуміло, що вони, в першу чергу, будуть цікавитися нашими металургією, аграрним сектором, інфраструктурою. Це великі інвестиції, які будуть показовими для уряду.
При цьому очевидно, що самі ці інвестиції, все ж таки, певною мірою консервують Україну в тих технологічних укладах, в яких вона була. І вже від уряду залежить, яким чином стимулювати інвестиції не в збереження старих укладів, а так, щоб ці інвестиції дали можливість Україні формувати економіку на 5-6 технологічному укладах (пов'язаних із комп'ютерами, телекомунікаціями та нанотехнологіями, - ONLINE.UA).
Тут вже без цілеспрямованої політики уряду (і це другий важливий момент) не обійтись. І, на моє переконання, в першу чергу, це стосується тих кроків, які можна було би пов’язати із заходами з енергозбереження, електро-автомобілебудуванням, біотехнологіями. Тобто там, де у нас є певні напрацювання.
Крім того, в нас є певні напрацювання в літакобудуванні, ракетобудуванні, моторобудуванні. І в цьому випадку ми повинні діяти, а уряд - сприяти тому, щоб розвивалося державно-приватне партнерство, щоб ми могли залучати західних партнерів, маючи на увазі, що співучасником цих проектів буде залишатися держава. І певні гарантії для діяльності цих компаній можуть бути.
Але, в першу чергу, це має стосуватися не об’єктів, пов’язаних із виробництвом сировинної продукції, а з наукоємною продукцією. Крім того, лише заходи з енергозбереження можуть потребувати десятків мільярдів доларів, і головним тут буде не зовнішній інвестор. Головним інвестором буде населення. Але населення буде готове це робити, лише якщо будуть створені сприятливі умови.
Тут ми починаємо вже говорити про третю складову. А який інструментарій використовувати для того, щоб ці інвестиції були залучені, і що нам для цього потрібно зробити?
Очевидно, що це не система вільних економічних зон, технопарків, це все дає можливість скоріше для корупції, ніж для того, щоб інвестиції були залучені.
В той же час, наприклад, якщо була би правильна грошово-кредитна політика Національного банку, який дав би через банк другого рівня (банк розвитку, такий як, наприклад, ЄБРР, тільки створений в Україні) доступ до довгострокових кредитів на 10-15 років для населення на заходи з енергозбереження під 2-3% річних, то населення активно займалося би самостійно такими заходами. Маючи на увазі, що потім воно, протягом цих 10-15 років, повертаючи кредит, фактично й робило би свої інвестиції.
Те ж саме стосується біотехнологій. Банк пуповидної крові, використання механізмів, які дозволять вкладати гроші в розробки біотехнологічної галузі, вони потребують стимулів через систему медичного страхування правильну, через сприяння розвитку малих аграрних компаній, де ті чи інші проекти будуть реалізовуватись. Можливо, в обмежених обсягах, але при цьому будуть давати ефект.
Отже, завдання полягає в тому, щоби не просто говорити про інвестиції. Завдання - усвідомити загальну філософію: що ми хочемо зробити. Та зрозуміти послідовність того, що ми повинні робити. Бо, якщо ми будемо просто говорити про інвестиції без усвідомлення тих завдань, які стоять перед нами, то опинимось там, де й були. В крайньому випадку, будемо розвивати сировинні галузі.
