Про те, скільки ще банків може бути ліквідовано в Україні, - у відеоблозі Бориса Кушнірука на ONLINE.UA
Сьогодні мені хотілось би поговорити про ситуацію в банківській системі. Особливо це актуально на тлі звинувачень на адресу Національного банку і голови НБУ Валерії Гонтарєвої щодо закриття значної кількості банків і втрати вкладниками своїх коштів.
З політичної точки зору тема, безперечно, вигідна. Багато людей постраждали від того, що банки збанкрутували. Інша справа, що реальна ситуація полягає в тому, що ці банки збанкрутували далеко не сьогодні. Фактично, банкрутство банківської системи ми мали, починаючи з 2008-2009 років.
Читайте також: Єдиний спосіб перемогти корупцію в Україні
Саме в той період, після значного буму банківського кредитування, виникла ситуація, коли наступила криза, і в нас до половини всіх активів банків були проблемними. Це не значить що всі вони були абсолютно безнадійними, за деякі з них були застави, але ці застави часто-густо знецінились в багато разів.
Наприклад, раніше однокімнатна квартира десь могла коштувати 100 тисяч доларів, і далеко не в центрі міста. А зараз, дай Боже, щоб її за 30-35 тисяч продати. Тому в результаті такого знецінення активів у банківській системі весь банківський бізнес опинився фактично в стані банкрутства прихованого.
Ситуація полягала в тому, що Національний банк з різних причин боявся закривати банки. З іншого боку, був величезний тиск політиків, державних чиновників, правоохоронців, олігархів, кожен з яких володів якимось банком. Закрити ці банки було важко. При тому, що не було секретом, що дуже значна частина банків знаходилася вже в стані банкрутства.
Для мене є показовою ситуація з "БрокБізнесБанком", тому що, скільки я себе пам’ятаю, ще з середини 90-х років, цей банк був у стані перманентного банкрутства, але при тому його не наважувались закривати. Для мене показовою була така історія: на початок 2014-го року з 28 мільярдів активів лише, якщо не помиляюсь, 1,8 мільярда активів, по ним надходили доходи.
Тобто, банк був не просто банкрутом, а тотальним банкрутом. Він вліз в гроші клієнтів, у гроші рефінансування Національного банку дуже-дуже серйозно. І те, що цей банк не закривали, було безвідповідальністю керівників Національного банку ще задовго до того, як НБУ очолила пані Гонтарєва.
І ще коли її призначали на посаду, я зазначав, що перед Національним банком стоїть три основні завдання: стабілізація курсу гривні, грошово-кредитна політика, яка би стимулювала розвиток економіки, і третє завдання - дуже важливе і дуже непопулярне - закриття значної кількості банків. І я вже тоді називав цифру, що нам доведеться закрити щонайменше до ста банків.
Події показують, що зараз вже закриті більше 85-ти. Це я до чого? Насправді, більшість цих банків перетворились вже, задовго до 2014 року, коли прийшла пані Гонтарєва, у щось на кшталт таких фінансових пірамід, в яких коштів клієнтів вже давно не було, вони були розкрадені.
Проблема не тільки в тому, що ці банки вкрай небезпечні для економіки, для фізичних осіб, для юридичних осіб, де теж величезні втрати є. Вони є дуже поганими для економіки, тому що споживають ресурси суспільні, бо депозити і фізичних осіб, і юридичних осіб – це суспільний ресурс.
Уявляєте собі, що вони цей ресурс або просто крадуть, або вкладають в неефективні проекти. В результаті вони своїми діями фактично знищують той ресурс, який є в економіці, який міг би працювати на її зростання.
Тому ліквідація таких банків була завданням вкрай непопулярним, але надзвичайно важливим. І, на превеликий жаль, можна сказати, що він ще не завершився, цей процес, на сьогоднішній момент. Нам доведеться закрити ще 20-30, а можливо, навіть 40 банків.
Якраз вимога Національного банку пов’язана з максимальною прозорістю власності, щоб було чітко зрозуміло, хто є власником кожного банку, щоб не було прихованого кредитування осіб, пов’язаних із власниками банку, щоби це дозволило чіткіше уявляти, наскільки реальний фінансовий стан банку відповідає тим вимогам, яки є для будь-якої такої установи.
Отже, питання зі звинуваченнями на адресу Національного банку щодо цієї проблеми є надзвичайно некоректними і демагогічними. Вони мають відверто політичний підтекст і вкрай непрофесійні з точки зору відношення до того, чи потрібно було ці банки закривати.
Читайте також: Три речі, які принесуть Україні серйозні гроші
На жаль, їх було потрібно закривати. Іншого виходу не було. Коли у банка величезна діра, то рятувати такий банк було неможливо. Більш того, часто-густо саме безвідповідальні дії і менеджменту банку, і власників банку були однією з ключових причин того, чому так сталося.
Тому за таких умов спасіння цих банків було скоріше загрозою ще більшої дестабілізації подальшої і для банківської системи, і для економіки України. Тому закривати ці банки було потрібно, і звинувачення в зв’язку з цим на адресу Національного банку і пані Гонтарєвої є вкрай некоректними.
