Про те, чому революція в Україні - це довга трансформація суспільства, а не швидкий процес, і про три складових, необхідних для успіху, - у відеоблозі Ігоря Семиволоса на ONLINE.UA
Україна нещодавно святкувала третю річницю Дня Гідності і Свободи. Зрозуміло, що і у Facebook, і на інших публічних майданчиках триває дискусія з приводу того, що ж це було – Революція Гідності? Це була революція, чи це черговий дерибан правлячого класу? Чи щось змінилося, чи ні? Багато таких дискусій триває.
І я хотів би декількома словами розповісти про своє суб’єктивне бачення цих процесів. Але хотів би ввести кілька термінів, без яких важко буде говорити далі: це трансформація, соціальний порядок і еволюційний розвиток.
Зазвичай, коли ми говоримо про еволюційний розвиток або про революційний розвиток, ми ці терміни десь протиставляємо одне одному. І часто буває так, що люди прагнуть революції для того, щоб пришвидшити. Але не отримують швидкого результату і потім говорять про те, що нічого не відбулось.
Для нас важливіший термін соціальний порядок. Це, в першу чергу, правила. Писані, неписані правила, які існують у суспільстві. В широкому розумінні. І ці правила формуються політичним класом.
Український політичний клас сформував соціальний порядок після 1991-го року, після колапсу Радянського Союзу. Це був транзитний соціальний порядок. Тобто, від соціалізму до якогось капіталізму. Але було важливо, що в цьому транзиті була величезна доля компромісів.
Це були компроміси між старими політичними елітами, новими політичними елітами, які зростали, отримували капітали, в результаті цього стала можлива поява олігархічного класу і тому подібне.
В якийсь момент у цьому соціальному порядку виникають протиріччя всередині політичного класу. І вони викликані дискусією навколо тих фундаментальних принципів, з якими всі погоджувались: євроінтеграція, далі від Москви і незалежний характер держави. Тобто, це було три, умовно кажучи, ключових кита, на яких тримався цей соціальний порядок.
Режим Януковича, або група Януковича, як частина політичного класу, порушувала цей соціальний порядок, ці правила, і в результаті через насильство цей соціальний порядок був знищений.
Це відбулось практично одномоментно, через насильство. І яскравою ознакою того, що цей соціальний порядок був знищений, стало повалення Ленінів по всій країні. Це такий символ падіння старого соціального порядку.
Новий соціальний порядок не виникає одномоментно, це результат дуже важких узгоджень, компромісів, дискусій всередині тих залишків політичного класу, які лишилися після падіння старого соціального порядку. І це продукт ширшої соціальної угоди з іншими верствами населення, в першу чергу – із середнім класом.
В цьому сенсі, коли часто говорять про революцію, передбачають, що вона має змінити якийсь певний соціальний лад, або економічний лад. Я думаю, що це дещо застаріле уявлення про революцію. В даному випадку, ми скоріше маємо говорити про радикальну зміну старого соціального порядку на новий, який народжується, який ще в процесі формування.
І тепер я хотів би декілька слів сказати про культуру. Радянська культура є частиною повсякденного життя значної кількості українців. Люди живуть всередині цієї культури, вони не просто перебувають всередині, вони її постійно виробляють. Десь більше, десь менше, десь, на якісь прошарки населення, ця культура вплинула менше, на якісь – більше.
Все залежить, звісно, від періоду існування Радянського Союзу, методів нав’язування цієї культури і навіть способів виробництва в тому чи іншому регіоні. Зрозуміло, там, де домінує важка промисловість, де залишилися великі заводи, де є велика частина робітничого класу – там радянської культури лишилося набагато більше, вона набагато стійкіша і відновлюється постійно.
Що з цим робити? Вона дуже опірна. І за один мах ми нічого не зробимо. Впродовж 25 років практично від розвалу Радянського Союзу ми бачимо, як ця культура поступово зменшується, але, все одно, залишається доволі серйозним чинником нашого буття.
І якщо швидко ми не можемо вплинути на цю радянську культуру, то, принаймні, можемо працювати з перемінними, які дуже важливі для змін. І ці перемінні – це, в першу чергу, конкуренція. Конкуренція як дуже важливий компонент змін і трансформацій в тому чи іншому регіоні.
В цьому сенсі дуже важливо, що конкурентна політична боротьба стає частиною політичного простору Східної України в Донецькій і Луганській областях. Там поступово з'являються нові політичні сили, нові групи населення, нові організації, які ставлять за мету отримати доступ до ресурсів, отримати доступ до бюджету і тому подібне. Це дуже позитивний процес.
Другий важливий компонент, на який ми можемо впливати, - це позитивний досвід, або ситуація, коли люди намагаються мавпувати позитивний досвід. Бо люди хочуть бути багатими, здоровими, люди, зрештою, мріють бути мільйонерами або об’їздити весь світ, бути знаменитими.
Для цього люди мають щось робити, вони не можуть просто сидіти,та чекати, коли на них впадуть яблуко, банан чи щось інше. І ця внутрішня мотивація змушує цих людей якимось чином діяти, і таку мотивацію треба всіляко підтримувати.
І третя складова таких перемінних – раціональний вибір. Люди раціонально приймають рішення, скажімо, бути з нами, або брати участь в якихось трансформаціях, якихось змінах, тому що вони хочуть більше добра для своїх дітей, тому що вони хочуть, щоб їх діти жили краще, тому що вони усвідомлюють, що в цій ситуації для них це буде краще, і тому подібне. Тут важливі слова "раціональний" і "вибір".
Уявляючи і розуміючи, що це тривалий процес, який, скоріше за все, займе не одне покоління людей. Як мінімум, я думаю про ті 40 років, про які зазвичай говорять, він також матиме приблизно цей період. Тобто практично два повноцінних покоління має змінитися, перш ніж відбудеться така серйозна трансформація.
Треба розуміти, що ми не зможемо досягти швидких результатів і змінити наше уявлення про світ, змінити себе, в першу чергу, без розуміння того, що ця культурна традиція тривалий час буде ще домінувати в тому чи іншому публічному просторі.
Але сам факт і уявлення того, що це може бути змінено, дають підстави для обережного оптимізму. Тобто, коли ми говоримо про революцію, ми повинні розуміти, що революція лише починається зміною старого соціального порядку. І вона закінчується, досягає своєї цілі, лише тоді, коли відбувається повноцінна трансформація.
