Про плани Реджепа Таїпа Ердогана "замінити" ЄС на Шанхайську організацію співробітництва, куди входить і Росія Володимира Путіна, те, як турецький лідер і нещодавній "союзник" голови Кремля перетворюється на диктатора, і в чому велика небезпека цього процесу, - у відеоблозі Ігоря Семиволоса на ONLINE.UA
Нещодавно президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган заявив про можливість відмови від євроінтеграції та приєднання до ШОС як альтернативного варіанту розвитку для Туреччини.
Проблема полягає в тому, що це аж ніяк не альтернатива для Туреччини. До ШОС можна приєднатися в будь-який момент, і це не дає жодних переваг і можливостей для Турецької республіки. Тоді як євроінтеграція забезпечила, особливо на першому етапі правління Ердогана, дуже серйозний економічний і політичний прогрес.
Читайте також: Ердоган сплутав всі карти другу Путіну і почав свою гібридну війну
На першому етапі, коли Партія справедливості і розвитку прийшла до влади, і коли Реджеп Таїп Ердоган ще вважав себе демократом консервативним, і вважав, що його ключовою метою є приведення Туреччини до Європейського Союзу, якраз на той момент вони застосували максимальну кількість європейських правил і регулювань.
За допомогою цих правил і регулювань Туреччина реально змінилася як країна. Вона змогла отримати той економічний поштовх, який вивів її на 17 місце за економічним розвитком у світі.
Що відбувається зараз? Це ревізія поглядів чи якісь внутрішні трансформації турецького суспільства, турецького політичного класу, які, в значній мірі, були викликані спробою перевороту в липні цього року?
Я думаю, що ми є свідками зараз дуже серйозної і дуже небезпечної тенденції - перетворення президента Ердогана на тирана. І чим далі, тим більше ми бачимо, що кількість людей, які постраждали від репресій, збільшується в геометричній прогресії, їх стає не менше, а більше.
І це можна легко пояснити нам, чиї діди пройшли через страшні сталінські часи репресій. Тоді, коли люди не лише потерпали від репресій, але ще й здавали інших. Ми знаємо чудово, що багато людей постраждали тоді, і закономірним є запитання, а звідки з'явилися ці мільйони потерпілих, а хто на них писав донос?
Я боюся, що сьогодні в Туреччині, з цим масовим звільненням людей, з масовими, практично щоденними арештами великої кількості людей, ми маємо справу приблизно з тою самою ситуацією. Коли на людей пишуть доноси, коли люди стають жертвами таких самих масових акцій, такого масового божевілля.
І це ставить перед нами велике питання про запобіжник. Яким чином країна, яка, здається, отримала непогані економічні результати, має середній клас розвинутий, яким чином і за яких обставин вона може перетворитися дуже швидко на диктатуру, а її президент – на тирана?
Чи є відповіді на ці питання, прості і очевидні? Я думаю, немає. Я думаю, що це просто чергова і дуже важлива для нас подія, яка говорить про те, що немає і не може бути ситуацій, які вже остаточно вирішені. Завжди є регрес, зажди є можливість відкату.
Це треба пам’ятати і нам, в Україні, і уважно стежити за тим, що відбувається в Туреччині, оскільки за економічними репресіями, цілком можливо, будуть інші репресії, і невідомо де, зрештою, опиниться Турецька республіка за економічним розвитком. Чи зможе вона втриматися на 17-му місці, чи ці репресії відкинуть її назад, в часи, коли турецький народ потерпав від диктатури...