Щойно прогриміла новина світового масштабу в царині науки: українка Марина В'язовська отримала одну з найпрестижніших нагород в сфері математики - медаль Філдса.
Перш ніж Ви почнете радісно і беззастережно підкидати капелюхи у небо, я відразу фактологічно зауважу, що Марина давно працює в Німеччині.
І слава Лептонному Богу, бо тут би вона просто мерзла в неопалюваних інститутах і сиділа на неповному робочому тижні всі останні 8 років.
Такою вже є увага наших влад до науки.
Тим не менш, ця історія важлива і цінна з двох аспектів.
По-перше, Марина дійсно блискуче розв'язала задачу пакування сфер у багатовимірних просторах, над якою билися найкращі світові розуми.
На секундочку, от Вам цитата про важливість цієї роботи ще зі статті від 2016 року від Ірина Єгорченко:
"Задачу оптимального (найбільш щільного) пакування сфер однакового радіусу у тривимірному просторі поставив відомий астроном Йоганн Кеплер у 1611 р. у зв'язку з пошуком найкращого способу транспортування гарматних ядер на кораблі. У двовимірному просторі (тобто на площині) розв'язок задачі оптимального пакування кіл досить очевидний - це конфігурація "бджолині стільники", хоча доведення цього зовсім неочевидне і було знайдене лише в 1940 р. Гіпотезу Кеплера для тривимірного простору довів Томас Хейлс (із допомогою комп'ютера) лише у 1998 р. Тоді такий метод отримання математичного результату сам собою був сенсацією. Формальне доведення (отримане також із допомогою комп'ютера) було опубліковане лише у 2015 р.
Доведення, запропоноване Мариною Вязовською, - це всього 21 сторінка формул та розрахунків. На основі її роботи 21 березня Генрі Кон, Абінав Кумар, Стівен Д. Міллер, Данило Радченко та Марина Вязовська опублікували аналогічний результат для 24-вимірного простору. Найбільш щільне пакування сфер у 8-вимірному просторі визначається кристалічною решіткою Е8, у 24-вимірному просторі - решіткою Ліча. Цю решітку було побудовано британським математиком Лічем у зв'язку з так званим кодом Голея (код з виправленням помилок), який використовувався для передачі космічним апаратом "Вояджер" фотографій із Юпітера та Сатурна."
Тобто, на секундочку, робота Марина "смачна" не тільки для високочолих науковців з крейдою у дошки, а й для перспективних технологій.
По-друге, тут таки слід віддати належне підготовці, яку вона отримала в Україні - спочатку мехмат університету Шевченка, а потім захист кандидатської дисертації в Інституті математики НАН України.
Добре, що цей "дорогоцінний камінь" потрапив у гідну оздобу.
Звідси слідує лише три висновки:
У нас повно талановитих людей і слід створювати умови для їх розвитку, а не плекати плагіат та імітацію наукової діяльності на державному рівні, як це відбувається зараз.
Без науки і технологій Україна приречена відправляти свої мізки на експорт без шансів на створення тут інноваційної економіки.
Слід допомагати Збройним Силам України. Бо без цього не буде попередніх двох пунктів.
Також вже маю інформацію, що скоро буде хороший розгорнутий матеріал про Марину і цю премію - опублікую.
Майте гарний день.
